Міраж зими

2

більше. Тому повільно підійшов до здивованого Чонгука ближче ухмиляючись, поки Чон розширив на мить очі і нахмурив брови не розумівши того.
Чім кладе праву руку на парту, а ліву на спинку його крісла і дивитися прямо в очі. Той здивувася і трохи нахилився дальше, але погляд не відриває і теж дивиться недовольно. Ну якого біса він виробляє чи взагалі без тормозів?. Усміхнувшись, але одночасно тримаючи важкий погляд, промовив:

- Ти не попадайся мені на крючок, а то хуй знає чи вийдеш живий сам, без своєї компашки

І різко відсторонився пройшовши дальше наче нічого не було. А Чон наче в постранстві і не розуміє що він такого зробив, але хмикнув перевівши швидкий погляд на Юнгі, що просто хмикає, а потім підвівся збирати свої речі одночасно материвши у душі Чіміна усіма матами підряд, добре що він вміє стримуватися, а то була б бійка.

- Просто не зважай

Юнгі поглянув на Чона, що сів вже за свою парту піднявши речі

- Він як дитина, придирається до всього - брюнет фиркнувши закочує очі

- Дитина із довгим язиком, якби трохи підрізав - Чон поглянув очима блискавками назад, де Чім сидить в телефоні і вздихнув. Ну і придурок він, якби ж був хоча б нормальним, то могли і бути друзями.

- Доброго дня

До них у клас зайшов вчитель. А це молодий чоловік із зачесаною чолкою на бік із пильним поглядом, але з щирою усмішкою. Вчитель поклав папку на стіл і дивиться на учнів, а потім починає урок, чи лекцію по повторенню матеріалу за той рік. Чоловік записує на дошці тему: "Узагальнення матеріалу" і усміхається подивившись у свою папку, а потім на учнів.

- Зараз я вам роздам тести і ви маєте до кінця уроку їх зробити. Це показує, як ви засвоїли матеріал того року і як ви вивчали цей предмет

Вчитель поклав на першу парту лист з тестами, що учні передавали назад своїм однокласникам. Тоді коли всі отримати завдання, вчитель сів за стіл і поглянув на годинник

- Отже, час пішов

Всі взялись за роботу. Чон дивився на двадцять три завдання, тому видихнувши напружив мозок і почав думати над тестами рефлекторно прикушуючи кінчик ручки і поглядаючи на свій зошит, то на завдання.

В кінці кінців, коли він зміг на все правильно відповісти, а він у цьому впевнений, то з довольною усмішкою видихнув і оглянув клас. Всі ще писали роботи і зосереджено дивилися в листки.
Тільки Чімін приперся на спинку стільчика і дивився на свій, як здається Чону із далека, пустий лист із якимось пофігізмом, а ще нудьгуючим поглядом.
Чон якось із брезгливістю хмикнув і це помітив Чімін, що перевів погляд на нього і підняв брову. Чон аж закляк, бо його ізпепеляли поглядом, тому вздихнувши встав із місця, що здивувало багатьох, бо не пройшло й половину уроку. Брюнет підійшов до здивованого вчителя і поклав свою роботу йому на стіл.