Міраж зими

14

Пака, а не від щоденника заставляючи забутися і віддатися почуттям, тому Гук сам углубив поцілунок, точніше відкриває рота запрошуючи Чіміна і той у душі посміхається впускаючи свій язик хазяйнувати в рот хлопця настирніше і пристрасніше та швидше. Пройшовшись по піднебінню, він зустрічається з чужим язиком і сплітає їх цілуючись до нестями.
Точніше цілуючись так пристрасно, наче це так повинно бути і так у них в перший раз спокійно і добре. Серце стискається від відчуттів, а губи що й роблять як цілують. Губи Пака настільки пухлі і м'які, що заставляють Гука наче пробувати солодку вату, яка тане в роті, заставляючи відчувати солодкий смак, а тут сололкий смак здається й від жувачки, що Пак жував нещодавно ішовши за їдою.
   Вони цілуються більш упевнено і ще глибше насолоджуючись цим відчуттям до кінця і це радує їх обох. Чімін переплів пальці з руками Чонгука тримаючи на перилах і досі цілуючись навіть якщо й повітря не вистачало, вони на мить відсторонилися, а потім прилипли один до одного знову. Цілуючись ще більш напористо, що й Чімін як впилився в губи Чонгука, роз'єднав їх руки і цілуючись знову з язиком, він взяв  за зап'ястя Чона і переклав собі на шию, що й того не здивувало, хоча трохи, але він знову заплющив очі тримаючи руку вже там де запропонував сам Пак, гладивши рукою шию блондина, переходячи на маківку зариваючись пальцями у волосся і це подобається Чіміну. Той поклав свою руку на талію спочатку гладячи її, одночасно облизнувши язик Чонгука, а потім відсторонюючись він поглянув на хлопця, який повільно розплющив очі і дивиться теж прямо в його, що й подобалося Паку. 
Між ними відчувалася якась напруга, що ставала з кожною миттю більшою. Тому Пак ухмильнувся і різко надавивши на талію притягнув до себе заставляючи Гука встати. Той швидко видихнув здивувавшись і трохи злякавшись, але не відривав погляду від кофейних очей, що теж дивилися пильно показуючи свої відчуття Чонгуку. Вони зараз стоять так близько один до одного. Чімін тримає за талію Чонгука прижимаючи до себе так близько, що їхні стегна, грудна клітка торкалися одним одного.
Чім повільно наближається ближче до вуха брюнета і акуратно та легко цілує за ним, що Чон здригнувся, бо це приємне відчуття. Він аж покрився мурашками не тільки від цього, а й від шептання Чіміна, що аж збадьорює кров у венах.

— Я можу не зупинятися на цьому. — каже шепотом Чімін і Гук завмирає, точніше все у ньому завмирає окрім душі. Душа вже шкребеться в стіни, наче хоче продовження, але розуміння твердить інакше. Не піддаватися на це. У нього наче зараз боротьба у душі.
Хоча, здається, більше ніж навіть війна, бо від його слова залежить усе. Він так добре не знає, як спати з хлопцями, бо, бляха, сам натурал. Принаймні був.
А ще переспати по дружбі якось не айс. Хоча з другою сторони. Його хоче Пак і він сам його теж. Поцілунки були, дружба є, що можна і віддатися. Але, кхм не зараз...
Як Гук хотів щось сказати, то зателефонував телефон і брюнет аж підскочив чи то від несподіванки, чи то від радості, що йому нічого не треба вибирати, адже доля сама це зробила, він не знає. Чімін почувши рингтон телефону розізлився. Бо, бляха, таке йому обламали, тому закотивши очі він чмокнув у щоку брюнета повільно відсторонившись.
Витягнувши з кишені джинс телефон, блондин бачить що дзвонить Техьон, тому і казиться ще більше. Провівши по дисплею він підняв тел ближче до вуха.