Міраж зими

9

  В середину язиком проводячи ним по піднебінні, а потім і по самому язиці сплітаючи у дикому танці. Атмосфера стає більш жаркішою і чомусь уже не тепло, а жар проходить по тілу розносячи маленькі імпульси. Гук задихається від таких відчуттів і у нього наче дах поїхав, теж саме у Чіміна, що напористо сплітає язики заставляючи слину скотитися по їхніх підборідках.
Теплі пальці проводяться в котре по шиї переходячи на потилицю, а друга рука на спину, а потім на таз. Якесь дивне відчуття появляється в обох, що аж важко зупинитися і так хочеться робити завжди, але це здається якимось нереальним. Наче це припинеться, тому вони можуть цілуються не думаючи ні про що. Коли повітря вже не ставало в легких, то вони повільно відсторонилися.
Геть в слині, що стала вже холодною і із затуманеними розумами та очима. Чімін поглянув у вічі Чонгуку, що помітно дихає ротом і дивиться у низ обдумовуючи цю ситуацію. Чім теж задумався на секунду. Він тільки що поцілував Чонгука? Йо.ма.йо.
Чон вже помітно приходить в себе, бо його червоні щоки виднілися при світлі тухлого сонця, що скоро сяде, а очі, що бігали по приміщенню, видавали його розгубленість і якусь не зрозумілість. Тому, зараз у них наче мовчанка і це не гра, а справді мовчанка, яку обриває зрив брюнета привертаючи так до себе увагу хлопця.
Чон поглянув йому намить в очі і блондин ще в більшому ступорі. У його очах відображалася ще більша обіда ніж тоді,  його очі наче покрилися пеленою не те щоб сліз, а просто від злості. Тому, він голосно вздихнувши повитирав рукою підборідок він слюнь і забравши різко від стіни руку Чіміна пішов на вихід, здається до друзів. Чім дивився йому в слід обдумовуючи те, про що думає Чонгук і взагалі, як він ставиться до цього. Звісно, як би він поставився, якщо його поцілував ворог, а ще задира. Хах, було б важко прийняти реальність. Тому коли двері захлопнулися він вдарив стіну кулаком і приперся до неї лобом. Він зараз не знає, що робити. Просто Чім не хотів лякати Чонгука і взагалі робити те, що може мати якийсь наслідок. Гук просто... Сам Чімін не знає що думати. Треба просто все вияснити і потім обдумати свої дії, а ще не лякати Гука.
  Чон перший хто сказав, що він добрий і це дивує і одночас радує, тому треба бути обережним, щоб думку не змінити.
Чонгук вийшовши із кімнати різко зупинився розширивши очі, а ще повільно торкнувся руками губ. Невже...Що буде? Пак точно розкаже це своїй компанії і буде іздіватися. Сволоч, мудак.
Лізе цілуватися...а Чонгук тут натурал, здається. Чи ні? Чонгука це починає мучити і чомусь навіть совість пробудилася в середині, що буде гризти.
Він заплющивши очі і зітхає опановувавши свої емоції, а потім усміхнувшись заспокоює себе думками, що це просто помилка і пішов до друзів, щоб разом піти на вечерю.