-Не наближайся.
-Чому ж?
-Бо я не знаю хто ти.
Тео оцінював поглядом дівчину, яка щойно з'явилась перед ним.
Темна шкіра, дреди, зібрані у хвіст, усмішка на губах. Вона була високою, здається навіть дещо вищою за самого Тео, а її комплекція показувала, що у спортзалі вона далеко не просто гість.
-Захищаєш її? - Невідома кивнула на Лілію, яка прямо зараз була поза зоною доступу.
-Так.
-І що ж вона робить?
-Намагається витягти нас з того болота, у яке ми влипли.
Дівчина вальяжно підійшла і простягнула руку Тео:
-Мені подобається така мотивація. Можемо спробувати подружитися.
Тео не спішив відповідати на таку вигідну пропозицію.
-Хто ти?
-Нура. Це все, що тобі варто знати.
-Хантер.
В її очах з'явилось захоплення.
І, коли їх руки вже майже зустрілися, між ними пробігла іскра.
-Упс. Здається, моя маленька диверсія на тебе не подіяла.
Тео вперше лукаво посміхнувся:
-Я можу дати тобі кілька уроків.
Він перехопив її руку.
Електрика проти електрики.
У них обох один елемент.
Удар, і вона вийшла із захвату.
Руки Тео охопила напруга. Між двома розкритими долонями проносилися заряди.
-В повітрі запахло озоном. - Нура володіла сильним енергетичним полем. Її волосся піднялося, а на кінчиках пальців промайнули іскри.
-Не зачепи Лілію в ході сутички.
-Старатимусь поважати останнє бажання суперника.
І вони зіткнулись.
***
Анна Альк всміхнулась.
-Я маю достатньо сили для боротьби з тобою.
Світло осліпило Моніку, і вона була змушена відступити на крок, відпускаючи суперницю.
-Я вижила навіть незважаючи на смертельну небезпеку. І я не дозволю навіть тобі, недосвідчене дитя, розмовляти зі мною зверхньо. Бо тепер у мене є сила.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Гра
FantasyДвоє головних героїв далеко не прості, адже вони є геніями свого часу. А ще вони просто ненавидять одне одного. Та одного разу дивна "Гра" змінює їхні життя, змушуючи робити все більш неможливі речі, стикатися з такими ж геніальними суперниками, як...