Гра

I. Глава 6

Це сталося 13 років тому...

-Ліліє, це Алекс. - Промовила висока жінка з довгим білявим волоссям, яким маленька Лілія так любила гратися, сидячи у неї на колінах. То була її мама - Ванесса Альк.
Зараз Лілії вже 5 років. У неї нещодавно був день народження. Всі члени її великої родини зібралися, щоб привітати її. Вона відчувала гордість за це. Все таки, вона так старалася! Вона довго і старанно вчилася! На свій день народження вона придумала вірш і розповіла його. Щоправда були гості і з інших країн, тому дівчинка розповіла віршик не тільки англійською, а й французькою, німецькою та навіть китайською. Правда, китайську мову вона майже не вчила, тому мусила просити допомоги. Але це було того варте! Всі ці великі тітоньки і дядьки так зачаровано на неї дивилися! Навіть мамин діловий партнер з Китаю похвалив її! Тоді дівчинка твердо вирішила вивчити китайську, щоб розуміти все, що він про неї говорив. Поки що вона розібрала лише половину.

Але її ідеальний день народження був зіпсований! Вона бачила, як прийшли якісь погані люди. Вони почали сваритися з мамою і іншими членами її сім'ї. Тітка Анна намагалася заспокоїти маму, але у неї не виходило. Вдоволь накричавшись вони пішли, але свято не продовжилось. Про Лілію всі начебто забули! Тоді вона образилась на них і пішла в свою кімнату. Коли мама знайшла її, дівчинка з похмурим виглядом читала китайський словник. Саме тоді мама і розповіла їй про тих, хто тоді приходив. Це були члени сімейства Ріттер. Тоді мама сказала, що вони вороги.

А тепер вона хоче, щоб Лілія привіталася з хлопчиком з цієї сім'ї? Але ж вони зіпсували її день народження!

-Я не хочу з ним розмовляти! - Лілія ображено поглянула на маму. Як вона так може?

-Зрозумій, дитинко, це потрібно мамі. Ти ж хочеш, щоб наступив мир? - Мама нахилилась до Лілії і поглядила її по голові. - Ти подружишся з цим хлопчиком і ніхто більше не зможе зіпсувати твій день народження.

Мама пішла, а Лілія все ще ображено дивилась їй услід.

-Тебе звати Лілія?

-Не розмовляю з дурними людьми!

-Ей!

Хлопчик підійшов ближче і ображено промовив:

- Узагалі-то я розумний! Я знаю математику! Мені сказали, що так більше ніхто не може! А через кілька років я зможу навіть скласти власний комп'ютер! - Хлопчик гордовито випрямився.