Гра

I. Глава 7

-'Леді Анна'? Реально?

-Алексе, скажи, що я помиляюся, будь ласка.

-Пробач, не звик тобі брехати. - Все ще шоковано відповів Алекс.

-Анна Альк? - Спитала Лілія.

-Анна Альк. - Приречено зітхнув Алекс.

-Так, досить займатися дурницями! - Лілія суворо поглянула на хлопця. - Скажи мені, вона знає хто ми? Чи прийшло їй сповіщення системи?

-Якщо подумати, вона повинна отримати повідомлення про нового гравця поряд, але ім'я має з'явитися як тільки вона його назве. Тобто, поки вона не промовить наші псевдоніми вголос, ми в безпеці.

-Не думаю, що доведеться довго на це чекати. - Зауважила Лілія.

Алекс кивнув.

-Зараз потрібно розглянути кілька варіантів розвитку подій. Перший: вона ще не виконала перше завдання і не знайшла гравця для команди. Ми постараємося не дозволити цьому статися. В такому випадку вона програє і помирає. Другий: вона вже в команді з кимось. Тоді нам потрібно знайти цю людину до того, як вона знайде нас. Не думаю, що нам і вдруге так пощастить, як з Анною Альк.

-Ти правий. Гадаю, зараз краще ніде не з'являтися разом, щоб ніхто нічого не запідозрив. Будемо проводити розслідування окремо одне від одного. Плюс, потрібно зайнятися виконанням другого завдання. У нас не так багато часу, адже вже завтра закінчиться термін виконання першого завдання і імена гравців будуть оприлюднені. Так нас буде легше знайти.

Алекс кивнув.

-І скажи мені на милість, цей прекрасний сад може хтось прослуховувати?

-Я вже давно встановив дещо. - Алекс хитро усміхнувся. - Нас не підслухають, не побачать, не знайдуть, можеш бути спокійною.

-Наскільки давно? - Майже пошепки спитала Лілія.

Алекс вже було хотів відповісти, але дівчина його перебила:

-Так, добре, не важливо! Я йду. Скоро третя пара. - Лілія розвернулася і хотіла було піти, але голос Алекса її зупинив.

-Те, що тут сталося, і наші обійми...

-Нічого не сталося. - Перебила його Лілія. - Абсолютно нічого.

Тільки, коли Лілія відійшла подалі, Алекс дозволив собі печально зітхнути.

-Така безжалісна дівчина. - Алекс гірко посміхнувся.