Ніл прокинувся ще до того, як у Метта продзвенів будильник. Він полежав кілька хвилин у тиші, а потім перекинувся на бік і відключив свій власний. Відкривши телефон, Ніл ковзнув поглядом за датою. П'ятниця, 19 січня. Нілу Джостену виповнилося двадцять років і тридцять першого березня. Сьогодні дев'ятнадцятиліття Натаніеля Веснінські. Ніл ніколи не мав звички святкувати свій день народження, але кожен пережитий ним рік заслуговував на повноцінну хвилину мовчання. Він провів великим пальцем за датою на маленькому тьмяному екрані мобільного та побажав, щоб сьогодні їм вдалося обіграти Бельмонт.
Ніл пішов на заняття, проте не впізнав собі нічого нового. Він записував усе, що протягом пари диктували викладачі, та їх слова не затримувалися у пам'яті. Запхали конспекти глибше в сумку, він наодинці перекусив несмачною їжею в їдальні для спортсменів і повернувся назад до Лисової вежі. Проходячи сходами повз волейболістів, Ніл почув кілька побажань удачі у майбутній грі і подумки зробив позначку подякувати їм за підтримку. Чомусь йому здавалося, що він уже подякував. Але він не був певен. Ніл не міг зараз зосередитись ні на чому, крім майбутньої гри.
У день гри їм скасували тренування, тому у Нілу утворилася купа вільного часу, який треба було якось убити. Він спробував зосередитися на навчанні, але з цього нічого розумного не вийшло, потім спробував подрімати і теж безрезультатно. До того моменту як вони у повному зборі висунулися на стадіон за годину до початку, Ніл вже повільно божеволів.
У роздягальні ледве вловимо пахло хлоркою та рідиною для миття вікон. Ніл ніколи не розумів, навіщо було так старанно вимивати все напередодні гри, проте невелика команда прибиральників приходила для цього щоразу. Зазвичай до приїзду Лисів запах уже повністю вивітрювався, але, можливо, сьогодні персонал затримався через пробки, що незмінно утворюються на території кампуса напередодні гри. Це також пояснювало, чому зараз Ваймак сидів у спільній кімнаті замість того, щоб у звичній манері забарикадуватися у кабінеті. Тренер стверджував, що у нього алергія на всі засоби для чищення. Еббі вважала, що це дурна спроба виправдати споконвічне безладдя в квартирі, проте Ваймак наполягав на своїй версії.
Ваймак уважно спостерігав за командою, мабуть, в надії помітити ознаки перемир'я, що запанувало. Кожне тренування на тижні дійсно проходило трохи краще, ніж попереднє. І все ж таки вони, як і раніше, були далекі від необхідного команді згуртування. У четвер Ніл і Кевін знову почали розмовляти один з одним, бо обидва досягли якоїсь невловимої межі можливого взаємного ігнорування. У той час як старшокурсники виявилися не готові пробачити Ендрю напади його жорстокості, вони спробували звикнути до неї і хоча б на якийсь час прийняти такий стан справ, виходячи з почуття несвоєчасної командної необхідності. Вони, як і раніше, ставилися до Мін'ярду як до замкнутого соціопату, нездатного шкодувати про наслідки своїх вчинків або зрозуміти причини агресії оточуючих.
Аарон, своєю чергою, грав роль постійного і невичерпного джерела ненависті серед Лисів; Ледве їм вдавалося устаканити ситуацію і хитко-валко встати на ноги, він втручався, ніби некерована рушійна сила і знову вибивав у них ґрунт з-під ніг. Ніл не знав, скільки ще зможе терпіти подібну незрілу ворожість, перш ніж знову спробує вправити Ааронові мізки. Хотілося б, звичайно, щоб у Ніки було більше впливу на своїх братів, враховуючи, що їхнє спільне проживання надавало можливість для різних виховних бесід. У цьому плані навіть Кевін міг би виявитися цінним союзником, проте той був готовий сперечатися з Ендрю лише у питаннях, що безпосередньо пов'язані з ексі. Дей ніколи не втручався у їхні особисті проблеми.
Однак сьогодні хвилюватись варто не про це; Ніл розбереться з усім після вихідних. Він викинув братів з голови і пішов за хлопцями в роздягальню. Мовчки ввів комбінацію на замку шафки і потягнув на себе дверцята. На долі секунди Ніл відчув незвичний, несподіваний опір, а потім почув різку бавовну, ніби всередині щось урвалося.
А після – кров.
Зреагувавши на відкриття дверцят, пакет із кров'ю вибухнув у шафці, і тепер Ніл з неприхованою огидою спостерігав, як вона тягучою хвилею швидко покривала все всередині. Запах виявився настільки задушливо насиченим, що, проникнувши в легені, він ніби забивав собою всі дихальні шляхи. Шок тривав не більше секунди, перш ніж паніка взяла над ним гору. Ніл закопався в шафку, хапаючи форму та спорядження. Було надто пізно, і він розумів це, але все одно спробував. Майка хлюпнула в руках, наче промокла губка, що пускає липкі синці крізь пальці. Він впустив її на підлогу і спробував намацати шолом. Пальці ковзали по твердому пластику, не даючи нормально вхопитися, коли втрутився Бойд.
- Ні, - запротестував Джостен, проте Метт вже відтягав його убік. — Та почекай!
Ніл уперся ногами, але забруднена кров'ю підошва тільки ковзала по плитковій підлозі. Кров уже дісталася до дна шафки і тепер просочувалася назовні, утворюючи калюжу, що швидко росте. У верхній частині висів порожній поліетиленовий пакет, що надірвався в той момент, коли дверцята відчинили дуже широко. Він здавався досить великим, щоб вмістити щонайменше літрів десять - і цього було більш ніж достатньо, щоб повністю зіпсувати все спорядження Нілу.
- Нікі, - тихо промовив Ендрю, - поклич тренера.
Хеммік моментально зірвався з місця. Ніл щосили відштовхнув Метта ліктем. Бойд здавлено вилаявся, втрачаючи хватку, і Джостен кинувся назад до речей, ковзаючи на мокрій підлозі. Щоб не впасти, довелося навіть ухопитися за найближчу шафку. Швидко відновивши відносну рівновагу, він з відчайдушним тремтінням у руках почав вивантажувати решту. Рясно просякнувшись кров'ю, його домашня форма тепер зовсім не відрізнялася від виїзної. Навіть підкладка екіпірування виявилася безнадійно зіпсованою. Ніл витяг шолом, спостерігаючи за тим, як кров потекла крізь забрало.
- Ніл? - покликав Метт.
Джостен упустив шолом у купу брудних речей, що утворилася біля ніг, і, не стримуючись, заліпив кулаком по шафці. Замість холодного листа металу кулак зіткнувся із пластиком, і Ніл різко зірвав порваний пакет із гачка. Коли він повернувся, щоб викинути шматок поліетилену, Мініярд міцно впіймав його зап'ястя. Ніл навіть не помітив, як той підійшов, і тепер просто дивився на нього чи скоріше крізь нього, відчуваючи, як важко стукає у скронях серце.
— Все зіпсовано, — голос тремтів від неприхованої люті. - Воно все, блять, зіпсоване.
Наступної секунди в роздягальню влетів Ваймак, а слідом за ним і Хеммік. Від виду такої кількості крові тренер на мить завмер, потім ступив у бік Нілу:
- Це твоя?
- Тренер, моє спорядження, - спробував пояснити Ніл, - воно ...
- Це не його, - втрутився Ендрю, відпустивши Ніла і повернувшись до власної шафки. - Він у порядку.
- Перекис, - схаменувся Джостен. - У Еббі в кабінеті є перекис?
Коли Ваймак нічого не відповів, мовчки змірявши його поглядом, Ніл попрямував до дверей із залізною рішучістю пошукати перекис самостійно. Але тренер підняв руку, перегороджуючи дорогу.
— Треба відчистити одяг, поки кров не почала згортатися, інакше сьогодні мені просто нема в чому йти на гру.
- Я хочу, щоб ти хоча б на пару секунд абстрагувався від свого звичного, пиздець однобокого способу мислення і задумався над тим, що зараз ти стоїш весь у чиїйсь крові. Ти в порядку?
- Ендрю вже сказав, я гаразд, - відмахнувся Ніл.
- Я не питаю Ендрю, - відрізав Ваймак. — Я питаю тебе.
- О, дивись, у мене є запасний рушник, - втрутився Метт і, діставши одну зі своєї відритої шафки, поспішив до душових, щоб намочити його. На підході до раковин Бойд різко зупинився наполовину до них, і його вражений голос лункою луною відбився від стін душової. - Що за херня?
Ніл розумів, що побачене йому точно не сподобається і все одно підійшов. Ваймак і Ендрю рушили за ним. Коли Ніл простежив за поглядом Метта до далекої стіни, все всередині миттєво перевернулося і глухо обірвалося. Поверх плитки кров'ю було виведено акуратне послання:
«Щасливого дев'ятнадцятиліття, молодший»
Голова відразу наповнилася нерозбірливим шумом та суперечками. Пронизливе бурмотіння на задньому плані здавалося абсолютно недоречним, і в Нілу пішла майже ціла вічність, щоб усвідомити, що всі ці звуки походили від його команди. Він виразно чув їх стривожений тон, але конкретних слів розібрати не виходило. Страх крижаними кігтями вп'явся кудись під ложечку, намертво здавлюючи горло. Ніл на кілька секунд заплющив очі, глибоко вдихнув і видихнув. Він не може розібратися із цим зараз. Він не може; він не буде.
Він ухопився за хвіст наростаючої паніки і закинув її максимально глибоко, туди, де сховав своє змучене серце перед тим, як спалити тіло матері. У нього ще буде можливість піддатися почуттям, але не тут і не зараз, не на очах у всіх Лисів – інакше він все втратить.
Поступово, якимись нерозбірливими уривками світ повертався на свої кола. Саме вчасно для того, щоб Ніл встиг розчути, як Ваймак пробурмотів щось щодо поліції. Миттєво зреагувавши, Джостен схопив його за передпліччя, перш ніж той розвернувся, і стиснув пальці так сильно, що, здається, відчув скрип власних кісток.
— Тренер, — видав він таким спокійним тоном, на який тільки був здатний, — не втягуватимемо сюди копів. Гаразд? Давайте просто переживемо цю гру, а завтра я сам тут все заберу. Нікому не варто про це знати.
— Назви хоч одну вагому причину, чому я не повинен скасувати гру та викликати сюди охорону чи вбрання?
- Я не можу зараз розповісти, - нагадав Ніл, кидаючи на нього косий погляд. - Я просив почекати до травня.
Він хотів, щоб Ваймак згадав про свою обіцянку, дану в новорічну ніч, коли тренер нарешті зажадав пояснення численним шрамам і вічній брехні. Ніл не сказав Ваймаку прямо, що він перебуває в бігах, але він зробив достатньо натяків, щоб той сам зміг скласти все докупи. Нілу було необхідно, щоб тренер згадав про це саме зараз і зробив очевидний висновок: люди Ріко не залишили б по собі жодних доказів, а от відбитки Нілу тут усюди.
Нічого не відповівши, Ваймак дивився на нього тривожним пильним поглядом. Ніл відволікся від тренера і забрав вологий рушник з пальців Бойда, що не чинили опір. Коли він перетнув душову до свого привітання, легені наче лещатами стисло. Намагаючись дихати неглибоко, щоб придушити блювотний рефлекс, Ніл одну за одною стирав букви з плитки. В кінці на рушник ще залишалася пара чистих плям, про які Ніл витер руки і повернувся до решти, на ходу закинувши ганчірку в раковину - з цим він розбереться потім.
- Ніл, - акуратно покликав Бойд.
Ніл не хотів зараз нічого вислуховувати.
- Переодягайся, Метт.
Повернувшись в основне приміщення роздягальні, Джостен знову оглянув свою шафку. Потрібно було трохи часу, щоб помітити, що, крім самого Нілу, ніхто з команди не зрушив місця. Метт нерухомо застиг біля раковин. Ваймак і Ендрю, як і раніше, стояли у дверях душової. Аарон, Кевін та Нікі завмерли біля своїх шафок. Всі погляди були прикуті до нього. Ніл відчував, ніби правда світилася в нього на лобі величезними мерехтливими літерами. І кожен міг прочитати її. Ця правда полягала всього в одному слові - молодший - але Ніл все чекав, що хтось назве його на ім'я.
Джостен окинув присутніх поглядом і сфокусувався на можливому союзнику в даній ситуації.
- Кевін, - покликав Ніл, переключаючись на французьку, - змуси їх ворушитися. У нас сорок хвилин на початок.
- Ти зможеш грати? - Уточнив Дей.
- Я злий, а не поранений, - огризнувся Ніл. — Я не дозволю цьому зіпсувати гру. А ти?
Кевін довгу мить оцінював його випробувальним поглядом, а потім повернувся до решти:
- Ворушіться, нам ще гру вигравати.
- Та ти жартуєш, - здивувався Метт, обігнувши Ендрю і перекинувши погляд з одного нападника на іншого. - Ти справді збираєшся ігнорувати той факт, що це, - він показав пальцем на залиту кров'ю шафку, - щойно сталося?Ніле, ти виглядаєш як чоловіча версія Керрі. І ти навіть не хочеш викликати сюди охорону, поки місце злочину ще свіже?
- Ні, - впевнено відповів Ніл. - Не хочу.
- Ти жартуєш, - вражено повторив Метт.
Ніл глянув на нього.
— Ріко Мудак і за сумісництвом нарцис. Він хоче, щоб ми відреагували. І якщо ми відреагуємо, він переможе. Не приноси йому такого задоволення. Вдамо, що нічого не трапилося, і зосередимося на Терапінах.
Потрібно було кілька секунд, щоб Ваймак прийняв його бік.
— Ніхто тут не переодягатиметься. Беріть екіпіровку та на вихід. Підете в жіночу роздягальню, коли дівчатка закінчать. Я даю тобі один шанс, – попередив тренер, коли Ніл подивився на нього. - І якщо я відчую, що твоя голова зайнята чимось крім гри, то відразу ж заберу тебе з поля, а твоє місце займе Ден. Це зрозуміло?
- Так, тренер, - погодився Джостен.
Ваймак ще раз оглянув безлад. Виглядав він при цьому так, ніби вже зненавидів себе, що пішов на поводу у Нілу. Нарешті він похитав головою і підчепив одяг із невеликої мокрої купи на підлозі.
- Еббі цим займеться. Хто-небудь, позичіть Нілу ще один рушник.
- Дякую, - щиро подякував Ніл.
- Заткнися, - відмахнувся Ваймак і вийшов.
Як тільки за тренером зачинилися двері, запанувала гнітюча тиша. Нарешті Ендрю зрушив з місця, підійшов до своєї шафки і витягнув всю екіпіровку. На решті це подіяло як спусковий гачок, і незабаром вони теж, зібравши речі, вийшли. Перед відходом Нікі віддав Нілу один із запасних рушників. Метт виходив останнім, і, помітивши, що Ніл, як і раніше, стоїть на місці, сам завагався біля дверей.
- Відмою тут, - пояснив Ніл, вказуючи на свій жалюгідний вигляд. — Не хочу терпіти це довше, ніж треба.
Метт не став сперечатися і залишив Ніла у спокої. Джостен вкотре глянув на свою шафку, потім рішуче відвернувся і пішов у душ. Миючись, він невідривно дивився під ноги, спостерігаючи за тим, як вода, поступово бліднучи, забирає кров. І навіть коли вона стала повністю прозорою, Нілу все ще здавалося, ніби він сам стікає кров'ю всередині. Він вимився три рази, перш ніж здався і нарешті вимкнув душ.
Щойно шелест води стих, Ваймак покликав його звідкись з-за рогу:
- Метт поїхав назад, щоб привезти тобі шкарпетки та білизну. Я дістав запасне екіпірування, але ти повинен сам поміряти і вирішити, яке підходить краще. Коли форма досягається, я її принесу. А доти сиди, не метушись.
- Добре, тренере, - обізвався Ніл.
Почувши, як за Ваймаком зачинилися двері, Ніл насухо витер прямо в кабінці. У Лисів залишалося запасне спорядження ще з тих часів, коли їх склад був трохи більшим. Рене брала екіпіровку із запасів, коли їй довелося стати на позицію захисника цієї осені. Більшість спорядження можна було відрегулювати під себе, але тільки в певному діапазоні. Методом спроб і помилок Ніл відібрав з купи, залишеної Ваймаком, більш-менш підходящий комплект. Тепер залишалося лише чекати.
Здавалося, Метт повернувся через вічність: вечірні пробки перед грою перетворили невелику поїздку до лисиної вежі і назад на неймовірно довгу. Стук у двері відволік Ніла від похмурих думок. Він сповз із лави і пішов перевірити. Екіпірування, яке він уже встиг начепити, не давало спокійно обернути рушник навколо тіла. Замість того, щоб по-нормальному обмотатися ним, Ніл притис край рушника до шиї, дозволивши звисаючій частині прикрити його покритий шрамами живіт.
Джостен прочинив двері настільки, щоб просто переконатися, що це Метт, і, не придумавши нічого кращого, напружено запитав:
— Стукав?
Метт дуже дивно на нього подивився.
- Еббі просила передати, що все ще порається з формою.
Це був не перший випадок, коли Лиси йшли на поступки, щоб підлаштуватися під персональні загони Нілу з приводу особистого простору, але зазвичай вони мали час на роздуми та аналіз ситуації. Метт вже спізнювався на розминку і був нехило вражений витівкою Ріко, але незважаючи на все це він подумав про Ніл і не став вриватися без стуку.
- Дякую, - щиро подякував Ніл, забираючи одяг, протягнутий з-за дверей. Бойд приніс йому повний комплект, тому тепер було будь-що переодягтися навіть після гри. Від однієї думки, що Метт копався в його речах, шкіра вкрилася холодними колючими мурашками, проте Ніл списав це на розхитані нерви.
- Без проблем, - відповів Метт. — Ще щось потрібне?
- Точний постріл у голову Ріко і жодних свідків, - поділився Ніл.
Метт усміхнувся, вирішивши, що це жарт, і пішов. Джостен зачинив за ним двері і швидко натягнув шкарпетки та спідню білизну. Потім взяв взуття і акуратно сполоснув його в раковині. Це єдине, що міг зробити. Кров намертво в'їлася у внутрішню обшивку. Для сьогоднішньої гри прокотить, але доведеться замінити їх якнайшвидше. Ніл зможе вдягнути шорти вже взутий, тому, щоб не гаяти часу, він зашнурував кросівки. Джостен пішов назад у роздягальню, намагаючись не відривати погляд від годинника, щоб не дивитися на кров.
Нарешті, Ваймак повернувся з формою.
- Ми зробили все, що могли, але доведеться купувати новий комплект. Сьогодні ж замовлю та оформлю експрес-доставку.
Тренер передав речі і почав закочувати рукави. Ніл забруднив йому сорочку, вчепившись закривавленими пальцями в передпліччя. Ваймаку варто було чимало зусиль приховати наслідки. Ніл подумав, що варто перепросити, проте розумів, що тренер просто не дозволить йому. Натомість Джостен вичавив залишки води з футболки.
- Сушили як могли, - пояснив Ваймак, простеживши за краплями, що впали на підлогу. - Метт навіть захопив фен у дівчат, проте Еббі не дозволила використати його: сказала, можуть залишитися плями.
— Якщо спитають, скажу, що це був передігровий жарт, — знизав плечима Ніл. — Фактично це правда.
Джостен швидко перевдягся. Ваймак вкотре окинув його чіпким поглядом, прикидаючи, чи можна в такому вигляді постати перед публікою, і, якось невизначено кивнувши, випхнув його з роздягальні. Гра починалася дуже скоро - команда вже провела розминку і навіть зробила розтяжку. Поки Ваймак давав решті останніх вказівок, Ніл пробіг кілька кіл на самоті. Коли він повернувся, тренер встиг закінчити чергову вогонь, і Ніл несподівано опинився в центрі загальної уваги.
- Упевнений, що все гаразд, Ніл? - Уточнила Ден.
— Упевнений, що ми маємо виграти, — беззлобно відмахнувся він. — Краще думай про перемогу, а не про мене.
Судді випустили їх на поле для останнього сету вправ. Ніл повністю зосередився на рухах, намагаючись не думати ні про що інше. До того моменту, як команда стала на позиції для першої подачі, Ніл настільки пішов у себе і гру, що практично забув про те, що сталося в роздягальні. Він толком і не усвідомлював цього, але напівзабутий, примарний спогад, як і раніше, переслідував його, змушуючи грати жорсткіше і швидше. Протягом матчу Кевін не просив його вгамувати запал, тому вони разом накинулися на лінію захисту з абсолютно невластивою агресією. Джостен заробив жовту картку ще до перерви. Ніл думав, що це стане для Ваймака приводом прибрати його з поля, однак, зібравши команду в холі, тренер не сказав про те, що сталося ні слова.
Повсюди ввижався запах крові, хоча Ніл знав, що це неможливо. Холл був надто далеко від роздягальні, а повітря навколо наповнилося запахами поту та дезодоранту.
- Де Еббі? - спитала Вайлдс, і Ніл зрозумів, що не помічав її з самої розминки.
— Їй довелося ненадовго поїхати до студмістечка. Але в її відсутність ніхто не постраждає, - з натиском сказав Ваймак і махнув рукою в бік кулера. — Пийте воду, розминайтеся. В нас не так багато часу.
Лисиці відіграли другу половину так, ніби на кін було поставлено все. Ніл використав маневри та подачі, яким його навчив Кевін, і непомітно застосував кілька захисних приймачів, про які дізнався у Воронов. Коли йому потрібно було звернутися до Кевіна, він робив це виключно французькою. Він не відреагував на жодну провокацію супротивників, зберігаючи мовчання у відповідь на різні коментарі на свою адресу. Ніл не мав права витрачати подих на безглузду лайку, йому потрібна була кожна крапля енергії, що залишилася, щоб пережити цю гру. Судячи з наростаючої напруги в голосах Терапінів, він розумів, що його мовчання не залишилося непоміченим. Проте вся його взаємодія з противниками, як і раніше, зводилося до німих зіткнень і спроби обігнути їх.
Метт, у свою чергу, грав роль основної сили на далекому кінці поля. Нікі все ще залишався найслабшою ланкою, але Мініярд з нещадною ефективністю врівноважував ситуацію, забираючи він його помилки.
Коли Аарон вийшов на поле, вони з Ендрю грали так злагоджено, немовби між ними ніколи не траплялося нічого поганого. Ніл не розумів, чи згуртувалися вони через втручання Ріко, чи сама гра відволікала від накопичених претензій і розбіжностей. Доки це працювало, Джостена не хвилювали причини несподіваних змін.
Приблизно за вісім хвилин до кінця матчу лисиці почали здавати. Вони надто рано вирішили грати на повну силу. Тим не менше, поки їм вдавалося утримувати позиції, все було гаразд, тому що у них, як і раніше, залишалося перевагу в два очки. Ніл хотів забити ще раз, щоб хоч трохи підбадьорити команду. Вони з Кевіном стояли пліч-о-пліч проти відпочилих, свіжих нападників, а захист блокував їх на кожному кроці. Зважаючи на те, які непробачні затримки допускав Дей, Ніл розумів, що Кевін втомився не менше, ніж він сам. Ніл кинув йому різке зауваження, коли Дей знову втратив м'яч. Кевін прогарчав щось невідповідно грубе у відповідь.
Через дві хвилини Лисиці нарешті отримали поштовх, якого так потребували. Терапін обігнув Метта і кинувся до воріт. Бойд не міг обігнати його та прикрити ворота, але він вловив момент, коли нападник зібрався зробити кидок, і одним ударом спробував вибити м'яч. Супротивник, що розгубився, запнувся, крутанув ключкою в надії врятувати м'яч і ступив у воротарську зону. Миттєво зреагувавши, Ендрю залишив ворота і влетів до Террапіна з достатньою силою, щоб збити того з ніг. Приголомшеному нападникові знадобилося добрих п'ять секунд, щоб зрозуміти, що сталося, і повернутися в гру. Але гра нікого не чекає. Бойд метнувся за м'ячем і з бойовим кличем кинув його через поле Елісон. А далі Ніл ударив по воротах та забив. Лисиці пожвавішали.
Команда виграла з рахунком вісім до п'яти, і вболівальники мало не знесли дах своїм криком. Лисиці, не змовляючись, сконцентрувалися біля воріт, бо сам Ендрю ніколи не підійшов би до них. Минулого сезону Нікі та Рене вдалося втягнути його у загальне святкування лише тому, що тоді Мініярд був надто виснажений, щоб чинити опір. Тепер, коли Нікі спробував накинутися на нього з гарячими обіймами, Мініард попереджувально скинув ключку. Швидко прикинувши все за і проти, Хеммік повис замість нього на Аароні. Ендрю залишався осторонь, без особливого ентузіазму спостерігаючи за тим, як за кілька кроків Лисиці божеволіли, кричачи і стрибаючи від щастя. За кілька секунд до нього приєднався Кевін, який непомітно обігнув команду і тепер стояв по руку від Мініярда. У них почалася коротка розмова, Ніл не міг розібрати вміст за захопленими криками команди, однак, судячи з жестів Ендрю, він вкотре нагадував, що його не турбує схвалення Дея.
Вони якнайшвидше закінчили з формальностями, нашвидкуруч потиснувши руки команді суперників, і покинули поле. Ваймак і Еббі вже чекали їх: тренер з якоюсь хижою усмішкою, що швидше нагадує оскал, а Еббі розпливлася у широкій, щирій посмішці. Задоволений вигляд тренера тільки підстьобнув тріумф Ден, і вона побігла в натовп фанатів, що миттєво обступив її. Нікі і Метт пішли за нею.
Ваймак спокійно відпустив їх, розуміючи, що журналісти вчепляться в них, як у найлегший видобуток, і погнав решту Лісів у роздягальню. І тільки на підході Ніл згадав про те, який безлад його чекає всередині.
- У вас є непотрібна ганчірка? - спитав Джостен.
- Заткнися, - відмахнувся Ваймак. - Ти не будеш зараз з цим розбиратися. Ми щойно виграли.
- Вісім-п'ять, - підтвердила Елісон, наче Ніл міг забути. У її голосі, як і раніше, чулася злість через те, що сталося. А наступні її слова ледь не змусили болісно здригнутися: — Думаю, це можна вважати подарунком від команди на день народження.
- Елісон, - попереджально втрутилася Рене.
- Ні, - відрізала Рейнольдс, не зводячи погляду з Нілу і піднявши палець на Рені, щоб та не перебивала. — Я вичерпала ліміт лайна та брехні, які можу витерпіти за цей тиждень. Я вже не говорю про весь рік. Я хочу знати, наскільки далеко може зайти це тупе протистояння між Нілом та Ріко.
— Ми це обговоримо, але коли всі будуть у зборі. Ідіть митися. Знову по черзі. Жінки вперед, — пообіцяв Ваймак і провів дівчат поглядом, поки двері жіночої роздягальні не зачинилися за їхніми спинами. — Оголошую нове офіційне правило у команді: всі зобов'язані радіти перемозі. Ви, скиглики, заженіть мене в труну завчасно.
Тренер опустив погляд, але Кевін дивився на Ніла, а близнюки були зайняті взаємним ігноруванням. Ваймак безпорадно підняв руки, визнаючи власне безсилля, і пішов. У кімнаті миттєво повисла важка тиша, яка розвіялася тільки з приходом Ден, за якою з'явилися Метт і Нікі. Ці троє, як і раніше, перебували в стані захоплення після перемоги, однак у компанії кислих, депресивних осіб, їх настрій швидко пішов на спад. Ден вагалася всього секунду перед тим, як попрямувала в роздягальню, не промовивши жодного слова. Нікі мовчки підійшов і притулився плечем до Нілу.
— Виходить, ми щойно вибили дві з трьох. Наступна перемога буде солодкою вишенькою на торті, — Нікі кинув Кевін багатозначний погляд, закликаючи приєднатися до розмови. - Попереду гри на вибуття. Які шанси, що ми пограємося з кимось цікавим?
- Нульові, - не замислюючись, відповів Кевін. — Усі цікаві команди у непарній підгрупі.
— Все, крім нас, ти мав на увазі, — Нікі дав йому хвилинку на те, щоб погодитися, а потім, не дочекавшись підтвердження, важко зітхнув перебільшено: — Ти такий упереджений. Головне, не забудь, на чиєму боці ти граєш. Якщо нам доведеться вийти проти Каліфорнії, рекомендую ставити на нас.
- Я подумаю про це, - кивнув Дей.
Ворони і Троянці завжди були заклятими суперниками, проте Кевін ставився до невиправних фанатів збірної Університету Каліфорнії. Ніл цьому не дивувався, оскільки Троянці справді вважалися однією з найкращих команд країни. Вони славилися своїми досягненнями, особливо бездоганною спортивною поведінкою, а також очолили рух за те, щоб не знімати Лісов із чемпіонату минулої осені. Загалом, вони цілком і повністю заслуговували на увагу і пошани Дея.
- Придурок, - надувся Нікі. - Розкажу тренеру, що тренер Ріман тобі подобається більше.
- Розкажи, - знизав плечима Дей. — Якщо тренер гідний свого місця, то він розуміє, що Троянці краще за Лісова. Завжди були і завжди будуть.
- Який же упереджений, - знову пробурмотів Хеммік.
Ден покликала їх, коли дівчатка закінчили, і хлопці зайняли роздягальню. Ніл довго стояв під струменями води, перевіряючи, чи не залишилося крові під нігтями. Він нічого не знайшов, але міг би присягнутися, що на мить у повітрі повис запах горілої плоті.
Як завжди, Джостен переодягся останнім і, покинувши роздягальню, він виявив, що всі чекають його в зоні відпочинку. Ваймак стояв біля журнального столика, схрестивши руки на грудях. Еббі безмовно застигла у дверях. У Ніла виникло непереборне бажання проникнути повз неї і пропустити всю цю розмову. Але він серйозно сумнівався, що хтось із присутніх дозволить йому просто так взяти та піти. Тому Ніл слухняно опустився на диван поруч із Ендрю.
Ваймак зачекав, поки він сяде, і тільки потім заговорив:
- Спочатку про головне. Точніше, про птахів. Я зателефонував до кафедри і отримав для Еббі допуск до мікроскопів у науковій лабораторії. Потрібно було переконатись, що це не людська кров.
— Яка гидота, — скривився Нікі.
— Це було необхідно з огляду на те, з ким ми маємо справу, — хитнув головою Ваймак. — Останнє, чого я хочу, — наражати вас на ризик. Стадіон повинен бути абсолютно безпечним для вас, але я не зміг забезпечити вам цю безпеку. Я серйозно подумую про те, щоб встановити тут камери на громадських територіях, але не робитиму цього без вашої згоди. Якщо нам доведеться переглянути ці записи, можете бути впевнені: їх побачать тільки присутні тут. Я так само, як і ви, не хочу вплутувати сторонніх у наші справи. Що закономірно підводить нас до другого невирішеного питання: Ніл попросив не вплутувати поліцію.
Ваймак пробіг поглядом по обличчях.
— Особисто я готовий поставитися з розумінням і піти на цей крок, але не тільки про мене. Згодні?
— Невже ти дозволиш йому вийти з води? - Здивувалася Ден.
- Він би не пішов на це, якби була реальна ймовірність, що його можуть упіймати, - пояснив Ніл.
— Мабуть, ми його й не спіймаємо, але, може, вдасться вийти на співучасників, — запропонував Метт. - Ніхто не ідеальний. Усі залишають сліди.
Несподівано слово взяв Аарон, і від його різкого звинувачення у Нілу завмерло серце:
- Кому, як не тобі, про це знати, так, молодший?
Ніл кинув швидкий погляд на похмуре обличчя Аарона і свідомо приготувався до гіршого. Але те, що було далі, виявилося гіршим за будь-які очікування.
— Вони ніколи не знайдуть доказу причетності Ріко, — заявив Аарон, — але вони можуть знайти тебе, правда? Ось навіщо все це, так? — Аарон вказав на своє обличчя, маючи на увазі різкі зміни у вигляді Нілу. — Твоя зовнішність, знання кількох мов, постійна брехня – ти просто біжиш від чогось чи від когось.
Це провокаційне питання здавалося якимось забороненим прийомом, що застав зненацька, моментально вибило повітря з легких і стягнув нутрощі в тугий холодний вузол. Тиша, що відбулася слідом, за відчуттями, тривала вічно. Ніл був упевнений, що звук його серця, що колотиться, гулко розносився по всій кімнаті; воно стукало так сильно, що він відчував ці удари шкірою. Їхні пронизливі погляди одну за одною зривали з нього всі маски, які Ніл колись приміряв.
Відчай, що накрив з головою, допоміг повернути собі дар мова, але на те, щоб зберегти тон спокійним, довелося кинути всі сили, що залишилися.
— Знаєш, я чекав ударів у спину лише від Воронов. Я думав, Лиси вище цього. Ні, - відрізав Ніл, коли Аарон знову відкрив рота, - не смій зганяти на мені свої проблеми з Ендрю. Я знаю, що ти сердишся на мене за те, що я втягнув у це Кейтлін, але тобі доведеться змиритися з цим.
- Ти втягнув її в мої проблеми. Я втягую їх у твої. Зовсім не так весело, коли хтось робить так із тобою, правда?
- Ти такий тупий, - підсумував Ніл. — Я втрутився у ваші розбірки, бо хотів допомогти вам обом. Ти робиш все це тому, що розраховуєш, що мене це зачепить. І в цьому принципова різниця, чи не знаходиш? З іншого боку, це навіть непогано, тому що той факт, що ти такий щирий мудак, означає, що я мав рацію, — нахиливши голову набік, Ніл подивився Ааронові в очі. - Ти хоч розумієш, що твоя боягузтво - це саме те, що поділяє вас з Ендрю?
- Я не боягуз.
- Ти безхребетний мудак, - продовжив Ніл. — Ти дозволяєш світові походити з тобою, пливеш за течією і навіть не чиниш опір. Дозволяєш іншим вказувати, як тобі жити і з ким проводити свій час. Нагадай, чому ти так довго терпів побої матері? Ти дійсно любив її всупереч ебанутості або просто боявся піти?
- Ніл, - вражено видихнула Ден. - Це не…
- Пішов нахуй, - виплюнув Аарон. - Я все ще чекаю відповіді на моє запитання.
- А я все ще чекаю вибачень, - Ніл перевів погляд на Ендрю. - Від вас обох, один одному. Адже ви вже в розрахунку, так? Чому ви не можете просто відкинути все це гівно і спробувати почати спочатку? Навіщо тягнути ще три роки, якщо можна виправити все зараз?
— Ти нічого не розумієш, — отруйно процідив Аарон.
- Ти просто не хочеш, щоб я мав рацію, - припустив Ніл, - тому що, якщо я правий, це ти винен у Її смерті.
Нарешті Ендрю втрутився у суперечку:
- Ні, це завжди буде тільки її вина.
— Вона себе не вбивала, Ендрю, — в голосі Аарона змішалася лють і тяжка скорбота.
Ендрю окотив його крижаним поглядом:
— Я попереджав, що станеться, якщо вона знову підніме на тебе руку. Їй не варто було так дивуватися.
- О Господи, - шепнув Метт, - ти що, щойно...
Ваймак втомлено потер перенісся і шумно видихнув.
— Може, ми спочатку вийдемо, а потім ви продовжите сповідатись один одному?
Аарон перевів погляд з Ваймака на старшокурсників, а потім обернувся до Ендрю. Ніл очікував, що він сприйме пропозицію тренера як попередження і замовкне на якийсь час. Натомість Аарон перейшов на німецьку і продовжив:
- Це не справжня причина. Не бреши мені.
- Вона завжди була ніким і нічим для мене, - знизав плечима Ендрю. — Навіщо мені ще її вбивати?
Ааронові потрібен час, щоб повернути собі дар мови. Коли він заговорив, його голос, як і раніше, звучав зло, але тепер у тоні чулися помітні зміни:
— Ти навіть не дивився у мій бік. Не говорив мені жодного слова, поки я першим не звертався до тебе. Я не екстрасенс. Звідки я міг дізнатися про це?
- Тому що я пообіцяв тобі, - відповів Ендрю. — І я не забув про свою обіцянку просто тому, що ти не поставився до неї всерйоз. Я зробив те, про що говорив, і нахуй тебе, якщо ти чекав чогось іншого.
Це з'явилося знову: натяк на ледь помітну бездонну агресію всередині Ендрю. Аарон відкрив рота, але потім закрив його і опустив погляд. Ендрю невідривно дивився на опущену братову голову довгу хвилину. Аарон здався, проте з кожною секундою внутрішнє напруження Ендрю, здавалося, тільки наростало. Ніл простежив за тим, як Ендрю вп'явся пальцями в стегна, не склавши руки в кулаки, а стиснувши їх так, ніби намагався видавити з когось життя. Він розумів, що Ендрю близький до точки кипіння, до неминучого зриву.
Ніл підняв руку між ними, намагаючись заступити Ендрю вид на Аарона, і заробив важкий, недобрий погляд Мініярда. Вже через мить його погляд померк, і Ніл миттєво пожалкував про своє втручання. Неможливо позбутися лютої всередині люті так швидко і легко; Ендрю просто поховав її десь глибоко всередині, там, де вона зможе поранити лише його самого. Занадто пізно намагатися повернути її назад на поверхню, Ніл безпорадно впустив руку на коліна.
- Ми закінчили, тренере? — нарешті спитав Ніл.
- Ні, - відповіла за нього Елісон. — Наскільки б просвітницькою була ця спроба відвернути нас від головного питання, він все ще в силі: що у Ріко є на тебе?
Враховуючи прямі звинувачення Аарона, брехати не було сенсу. Ніл постарався підібрати найпростішу і найочевиднішу форму правди.
- Він знає, хто я.
Їм знадобився час, щоб усвідомити значення сказаного, після чого Метт підштовхнув Ніла до продовження, протягнувши багатозначне: Ем?.
— У сім'ї Нілу є певна репутація, — несподівано втрутився Кевін, ставши на захист Нілу. Джостен подивився на нього з німим проханням заткнутися, намагаючись при цьому зберегти максимально нейтральний вираз обличчя. Кевін навіть не глянув на нього, але додав: — І тепер Ріко намагається використати її проти Нілу.
- Це може стати проблемою? - Уточнила Ден.
- Ні, - відрізав Ніл.
Елісон скинула брову і махнула рукою кудись через плече, мабуть, маючи на увазі плачевний стан роздягальні:
- Ти в цьому впевнений?
- Так, - кивнув Ніл, але ніхто не виглядав переконаним. Ніл акуратно зважив кожне слово, маневруючи між правдою та брехнею і намагаючись підібрати той варіант, який би влаштував усіх хоча б на якийсь час. — Ріко знає, хто я, бо наші сім'ї крутяться в одних колах. Але він Моріяма лише на ім'я. Він нічого не може зробити, крім як тероризувати мене таким чином.
- біса, Ніл, - простяг Метт. — Твої батьки, мабуть, великі шишки, раз навіть Ріко доводиться дотримуватися правил. Виходить, Аарон мав рацію? Це те, як ти справді виглядаєш?
- Так, - визнав Ніл.
— Але навіщо брехати про вік? Не розумію.
— Я не хотів, щоб хтось простежив зв'язок між мною та моєю сім'єю, — пояснив Ніл. — Що складніше людям порівняти факти, то краще. Прикинутися в Мілпорт вісімнадцятирічним означало, що вчителям та тренеру не доведеться зв'язуватися з батьками з будь-яких формальних приводів. Якби я сказав правду вам, довелося б пояснювати, навіщо я збрехав, а я не звик довіряти людям. Не хочу, щоб ви засуджували мене за гріхи батьків.
— Начебто ми маємо право когось засуджувати? - фиркнула Ден, і Ніл винувато знизав плечима. Здавалося, вона хотіла щось запитати, але врешті-решт переборола свою цікавість і нічого не сказала. Вайлдс подивилася на Ніла, потім перевела погляд на Метта та Рене. Коли ні в кого з них не знайшлося, що додати, Ден подивилася на Ваймака. — Так, гадаю, ми закінчили, тренере.
Ваймак кивнув головою.
- Ні в кого немає заперечень проти камер? Ні? Тоді замовлю у вихідні. Їхні місця розташування та майбутню гру обговоримо в понеділок. А поки визначитеся, що ви повинні зробити, щоб улагодити свої особисті розбіжності, він багатозначно подивився на Аарона. - І більше не смійте з'ясовувати стосунки на моєму полі. Це зрозуміло?
Лисиці пробурмотіли щось схоже на згоду, і Ваймак махнув рукою у бік виходу:
- Вільні. Успіхів на дорогах.
Назовні стадіону творився натуральний хаос. П'яні фанати кричали не своїми голосами і носилися навколо, як божевільні; люди в натовпі пританцьовували та співали переможні пісні. Поліцейські стояли у всеозброєнні, намагаючись контролювати таку масу людей та гасити заворушення. Охоронці простежили за Лисами, поки ті не дісталися своїх машин. Аарон пройшов повз орендований автомобіль і заліз на заднє сидіння машини Метта. Нікі хотів було щось сказати, але передумав, коли Ендрю запобігливо клацнув запальничкою за пару сантиметрів від його обличчя. Хеммік мовчки заліз на заднє сидіння до Нілу і всю дорогу уважно вивчав коліна.
Трафік біля стадіону був занадто щільним, тому щойно вони виїхали на дорогу, довелося вимушено розділитися. Метт дістався до гуртожитку першим, і до того моменту, як приїхали решта, Аарон уже зник. Джостен простежив, як Ендрю впустив Кевіна та Нікі в кімнату, після чого попрямував до себе. Метт йшов слідом, і Ніл навіть спробував зобразити здивування, коли дівчата з'явилися відразу за ним.
Тиха вібрація телефону миттєво привернула увагу, Ніл витяг його з кишені. У вхідних лежало одне повідомлення. Вихідний номер та код країни були йому незнайомі, ще більше питань викликало зміст: «49».Ніл зачекав на хвилину, але більше нічого не прийшло. Він видалив повідомлення і прибрав телефон у кишеню.
- Ніл, - покликала Ден і, дочекавшись, поки Джостен зверне на неї свій погляд, продовжила: - Дякую тобі. За чесність, я маю на увазі. Знаю, що це лише частина правди, але розумію, що це вимушений захід. Ми завжди поруч, якщо захочеш поговорити. Ти ж знаєш, правда?
- Знаю, - підтвердив Ніл.
Вона стиснула його плече в німій, але щирій підтримці.
— І дякую тобі за… Ну, що б ти не робив з Ендрю та Аароном. Я не зовсім впевнена, що розумію те, що сталося сьогодні, але розумію, що це було важливо.
- Важливо? - луною відповів Метт. — Ми збираємось обговорити той факт, що Ендрю вбив їхню матір? Я думав, це була автокатастрофа, нещасний випадок. Вони завжди так говорили.
- Це і була автокатастрофа, - підтвердив Ніл.
- Ключове слово - нещасний випадок, - уточнив Метт, наголошуючи на останній частині. Ніл подивився на нього, але нічого не відповів, тому Бойд продовжив: - Як ти дізнався?
- Нікі розповів мені пару місяців тому.
- Так просто, - з сумнівом простяг Бойд. — Ти завжди розумів, на що він здатний, але казав, що не маєш реальних причин боятися його. В якій же херні замішані твої батьки, якщо ти ставишся до вбивства як до дрібниці, та ще й спокійно мозоли очі Ріко?
Ніл лише хитнув головою, коли на допомогу прийшов м'який тон Рене:
— Може, Ніл вірить у його мотиви. Ендрю зізнався у вбивстві, так, але він також сказав, що зробив це заради Аарона. Щоб захистити його.
- Це було навмисно, - втрутилася Ден. - Це не самооборона. Він міг зателефонувати до поліції або служби опіки, або залучити батьків Нікі.
— Люди з нашим минулим не звикли покладатися на держслужбовців, — пояснила Рене. - Думаю, Ендрю не розглядав ці варіанти.
— І подивися, що сталося минулого листопаду, — додав Ніл. — Ендрю розумів, що Лютер не захистить Аарона.
Ден перевела недовірливий погляд з Рене на Нілу:
- Ви на його боці?
Рене безпорадно розвела руками, обдарувавши подругу усмішкою, що втішає:
— Ми ніколи не зможемо повністю зрозуміти ситуацію, в якій він опинився, Дене. Ми не можемо подивитися на те, що сталося під його кутом, або відчути, наскільки важким було їхнє життя. Все, що ми можемо, зробити вибір: повірити, що він намагався захистити Аарона, або ж засуджувати його за радикальні заходи. Я віддаю перевагу першому варіанту. А ви? Приємно думати, що він діяв із добрих спонукань.
- Скажи ще, що це мило, - з глузуванням запропонувала Елісон.
— Будь ласка, не треба, — трохи скривившись, запротестувала Деніель. - Це занадто.
Ніл зачекав, бажаючи переконатися, що питання вичерпано, а потім сказав:
- Я спати.
Ніхто з них не став його зупиняти. Ніл зачинився у спальні, переодягся і завалився на ліжко. Думки завзято затягували його на саме дно, тому він вважав в умі так довго, як тільки міг, усіма відомими йому мовами. Це не допомогло заснути, але, принаймні, допомогло на якийсь час заспокоїти внутрішніх демонів.
