Привіт.
Ось, пишу.
Відчуваю себе тупо.
Ти в комі, а я пишу тобі на імейл.
Дивно.
Сподіваюсь ти зможеш прочитати це як найскоріше.
Просто хочу розповісти як в мене справи. Тобі, мабуть, буде цікаво дізнатися як я тут,без тебе. Сподіваюсь що буде.
Ми з мамою переїхали до Полтави.
Так треба було.
У Білій мені занадто складно.
Психіатр порадив змінити місто, якщо це можливо.
Доречі, я лежав у дурці, майже три місяці, намагався вбити себе. Та про це я краще розкажу тобі нормально, а не у листі. Все одно ми поговоримо раніше ніж ти його прочитаєш.
Не думай що я тебе покинув, це не так. Я правда більше не міг жити у Білій-Церкві, стільки всього нагадувало про те що сталося, у тому числі і знайомі які завжди були лише знайомими, друзі які стали знайомими, та вони не винуваті, я сам від них віддалився, і часом про це шкодую. Думки плутаються, пробач, місто, саме місто, будинки, вулиці -нагадували про те що сталося, про тебе, я не маю на увазі що нагадування про тебе то щось поганее - ні. Просто ти лежиш у комі вже рік, а я впорядку. Ходжу по вулицях якими ми гуляли разом, і згадую, і ненавиджу себе ще більше.
Пробач.
Так, я хотів розказати про своє життя.
З дурки випустили, живу у новому місті, ходжу у нову школу, сподіваюсь що тут не дізнаються чому я насправді переїхав, та й не тільки я, ще й мама, через мене, в неї там і робота була, і друзі, а через мене довелося звалити.
Соромно перед нею.
На канікули приїдемо.
А взагалі, я приїду одразу як дізнаюся що тобі стає ліпше, твоя мама мені одразу подзвонить, і я приїду, вона у тебе молодець, тримається, вона дуже сильна, і ти сильна, ти впораєшся, і все у нас буде добре.
Піду спати.
Люблю тебе.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Непрочитані повідомлення
Teen FictionВересень 2018-го року. Максиму 16, він щойно перейшов в десятий клас. Наче звичайний підліток, якби не те що трапилося з ним і його дівчиною майже рік тому. Він намагається жити далі, але чи вийде в нього? Чи травми минулого поглинуть його та тих ко...
