Привіт.
В школі всі знають що я регулярно ходжу до шкільного психолога.
Не знаю звідки вони дізналися і як давно. Почув випадково як однокласниці обговорюють що зі мною не так, різні варіанти того чому я до неї ходжу. Може всім іншим плювати, не знаю. Спочатку я побив тих двох придурків у всіх на очах, тепер вони знають що я ходжу до шкільного психолога, мабуть думають що це типу через мою агресію.
Та й похуй що вони там думають, єблани кінчені і психологиня кінчена. Дурна пиздець, і не просто дурна - їй похуй.
Хоча це не так вже й погано. Було б гірши якщо б їй тупій було б не похуй.
Та все одно це дуже неприємно.
Психотерапевт краще, але я з ним особливо ні про що не говорю. Все одно сдасть все матері і вона буде ходити і мучатися від того що мені не так вже й добре як я намагаюсь показати. А ще копирсатися в собі боляче. Реально боляче. І до того ж, мені це не так вже й треба. Мені краще, я не селфхармлю жодним способом, і хочеться мені цього значно менше.
Було б класно припинити до нього ходити. Мама стільки грошей на нього витрачає. Бісить мене вся ця хірня. І люди мене в принципі бісять. Заїбали.
Не знаю наскільки це нормально, мене іноді, дуже рідко - бісять навіть просто незнайомці, перехожі на вулиці, здається що вони хрінові люди. Жорстокі, байдужі, лицемірні, егоїстичні. Не знаю наскільки це нормально. Іноді я ненавиджу тих кого зовсім не знаю.
Коли закінчу школу треба буде самому пошукати психотерапевта.
Хоча навряд так скоро вийде. Хороший грошей коштує. А може тоді це все вже минеться і він буде мені непотрібен. Чому ні.
Я впевнений ти скоро вийдеш з коми, і тоді мені стане ще краще.
Нахуй психологів і психотерапевтів.
Все зі мною впорядку.
Люблю тебе.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Непрочитані повідомлення
Teen FictionВересень 2018-го року. Максиму 16, він щойно перейшов в десятий клас. Наче звичайний підліток, якби не те що трапилося з ним і його дівчиною майже рік тому. Він намагається жити далі, але чи вийде в нього? Чи травми минулого поглинуть його та тих ко...