Привіт.
Сьогодні не різався.
І ще зустрічався з Мією.
Мені здається вона б тобі сподобалася.
Після приїзду мені було так хріново.
Ще гірше ніж у Білій.
Ми переписувалися.
Я нічого їй не казав про те як почуваю себе, та вона сама все зрозуміла.
Спитала чи все зі мною впорядку.
Я відповів що ні, і вже давно.
Вона запитала що сталося.
Я відповів що не хочу про це говорити.
Вона сказала окей.
Сказала якщо в мене буде бажання то я можу цим поділитися.
Я сказав Дякую.
Ми продовжили говорити.
І коли вже прощалися вона запропонувала зустрітися.
- Це ти від жалості пропонуєш нам затусити?
- Ні, просто не хочу щоб ти на самоті страждав.
То як?
- Давай зустрінемося.
Наступного дня був вихідний і ми зустрілися у місті.
Після нашого спілкування в мережі, мені було доволі комфортно говорити з нею вже фізично зустрівшись.
Ми поїли піццу в кафе в тц.
Ось так по справжньому говорити набагато приємніше.
Я сказав їй про це і вона погодилася.
- Мене лякає те що все може перейти у віртуальний світ. - вона сказала це по справжньому сумно.
- Не знаю.
Ну...
Цей віртуальний світ за відчуттями може абсолютно не відрізнятися від нашого.
- Так, мабуть.
Але це все одно не те.
Тільки реальність реальна.
- Можливо ми й зараз живемо в симуляції.
- Можливо.
Можливо це все просто чиясь гра.
- Думаєш є сенс брати в ній участь? – рубрика суїцідальних питань від мене.
- Немає.
Але ж ми не знаємо правди.
Може ми просто м'ясо.
- Може.
- Але давай сподіватися на краще. - вона відкусила від трикутника піцци і посміхнулася.
Рай і янголи? - посміхаючись сказав я.
Рай і янголи. - посміхаючись відповіла вона.
Потім ми вешталися по тц.
Зайшли в книжковий.
Купили Не відпускай мене Ішіґуро.
Не знаю чи буду найближчим часом її читати.
Ми кілька років тому дивилися екранізацію, і вона пиздець яка сумна.
Не думаю що мені зараз варто її читати.
Після тієї нашої зустрічі мені справді стало краще.
Мія класна.
Думаю ви б порозумілися.
Завтра ми теж домовилися зустрітися.
Мені здається їй дуже хріново, тільки вона намагається це не показувати.
І мені здається що це не тільки через самогубство її брата.
Не знаю чому.
Просто так здається.
Піду спати.
Давно пора.
Люблю тебе.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Непрочитані повідомлення
Genç KurguВересень 2018-го року. Максиму 16, він щойно перейшов в десятий клас. Наче звичайний підліток, якби не те що трапилося з ним і його дівчиною майже рік тому. Він намагається жити далі, але чи вийде в нього? Чи травми минулого поглинуть його та тих ко...
