Непрочитані повідомлення

2018 30 вересня 23:48

Привіт.

Досі хвилююся через те оповідання яке тобі скинув, розумію що то дуже груба робота, якщо ті каляки взагалі так можна назвати.

Та пофіг, не важливо.

Письменника з мене все одно не вийде, таланту не вистачає. А от ти можеш бути прекрасною піаністкою. Тобто, ти і так прекрасно граєш, я мав на увазі інше, мав на увазі що ти можеш стати ще кращою, ще крутішою. І обов'язково станеш.

Ще один місяць минув, і не просто ще один, перший навчальний місяць, мама хотіла це відзначити, та я не погодився.

І тепер жалкую, я не захотів, ні, просто мені не дуже від того що я засмутив її відмовою.

Вона зайшла в мою кімнату і сказала.

- Давай сходимо кудись.

Кафе, потім кіно, або навпаки, або кафе, потім кіно, потім знову кафе.

- Та не хочеться якось.

Ну це ж наш перший місяць у новому місті.

Давай закінчимо його якось приємно.

Якщо хочешь залишитися вдома це не проблема, можна замовити смачненького додому і...

- Не хочу я нічого відзначати.

Немає чого відзначити.

Дана в комі.

Ми втекли в інше місто, ти через мене покинула роботу та друзів, а тепер хочеш відзначати, пробач,але ні.

Дарма я це сказав.

Вона відповіла   Як скажеш, пробач.

І вийшла з кімнати.

Краще б я погодився і робив вигляд що все ок, та не факт що в мене вийшло б звісно. Немає чого відзначати.

Дивно що вона це запропонувала, я думав вона звикла до того що ми нічого не відзначаємо, ну хіба що її день народження.

Перший місяць в цілому пройшов нормально. В минулому році майже не вчився, враховуючи те що сталося, вчителі та адміністрація школи закривали очі на мої оцінки та пропуски, хоча мені і все одно що там і як було, вигнали б мене зі школи чи ні, зараз мені краще, треба якось жити, нормально жити, і треба нормально себе поводити, вчитися наприклад.

Ось я і вчуся.

Їм ще.

В спортзал ходжу 3-4 рази на тиждень.