Непрочитані повідомлення

2018 23 вересня 23:15

Привіт.

Хочу розказати тобі про школу, вона починає мені подобатися.

Не через людей. Просто сама будівля прикольна, висока, має чотири поверхи, останній дуже високий, ну тобто там стеля висока. Майже весь четвертий поверх займають актовий та спортивний зали, а ще, кілька кабінетів, роздягальні.

Та найкраще те що вона знаходиться в парку, високі дерева, лавки, шкода що без спинок, і дитячий майданчик, це найгірша частина, через нього там людей ще більше, діти, батьки їхні, чи хто там за ним наглядає. Може правильніше було б сказати що школа біля парку, а не у ньому, та то не важливо, парк не великий зовсім, і там зпилили купу дерев судячи с кількості пеньків, та старих фото, що я знайшов в інтернеті, нові саджати не спішать, равін був краще. Найкращий час в парку це ранок перед школою, десь біля сьомої, кошмари мені вже не сняться, а сплю все одно погано, можу пів ночі не спати, або нормально заснути, і прокинутися наприклад о четвертій, і більше заснути не виходить, буває я просто залишаюся в ліжку, а буває збираюся та виходжу раніше, мамі це не надто подабається, типу якщо я так роблю, то це на її думку погано, не нормально, та нічого поганого в цьому немає, тому я продовжую виходити з дому в такий ранній час. Просто сижу на лавці, музику слухаю, шарюсь по інтернету, домашку дороблюю, читаю щось. А навколо так тихо, людей реально майже немає, хіба що зрідка хтось через парк йде на роботу. Я помилився, сьома це не той час, біля шостої, ось прекрасний час, о сьомій народу вже занадто багато. Вчителі сходяться в школу, люди по справам йдуть, це не дуже приємно, мене бісять люди, почали бісити, раніше такого не було, зараз я вже краще до них ставлюся, але до дурки ледь не ненавидів. Мене бісило що з ними все впорядку, з нами сталося те що сталося, ми абсолютно цього не заслуговували, але з нами це сталося, а з нимин - ні, все ок, люди проживають довгі життя по вісімдесят, сто років, і з ними такою хуйні не трапляється, це не справедливо, ось про що я тоді думав, а зараз вже розумію, як це було дуже тупо, для світу поняття справедливості не існує, так само як добро чи зло. Речі просто трапляються, і цьому немає жодного сенсу, якогось вищого замислу, бога немає, а якщо є - то пішов він нахуй, цей світ жахливий. Коротше, хуйня просто трапляється, а ми відчуваємо на собі її наслідки. Літом 2017 на нас напали, все що було після того - наслідки, і ми маємо з ними впоратися, в світі ж не тільки лайно є, ще квіти, і якщо обирати на що дивитися, то краще на них, лайно все одно смердить, але правда в тому що квіти пахнуть. Я намагаюся шукати світлі речі в житті. І буду тобі допомагати з цим. Хочеться бути твоєю світлою річчю, та не впевнений що воно буде тобі треба.

Розкажу дещо.

Мені здається це справді мило.

Трохи після шостої ранку в парку зарядкою займаються спортивні дідусі, два друга, чи може в них стусинки, не знаю. В них темно-сині спортивні костюми і паралельно з вправами вони обговорюють політику, війну, історію, проходив кілька разів повз і почув.

Це правда мило виглядає, принаймні для мене.

І добре що вони ведуть здоровий спосіб життя, в їхньому віці це особливо важливо. Я думаю про те якою можу бути твоя реабілітація, вихід з коми насправді не такий як в фільмах показують, відкрив очі і все з тобою впорядку, все набагато складніше.

Пробач що говорю про це.

Мені важко з людьми, не можу я бути як вони, радісним, веселим, не можу.

Якого хріна вони взагалі весь час в хорошому настрої, мої однокласники й і нші придурки зі школи весь час радіють від чогось, вони вже дістали.

Мені страшно що ти відкриєш очі і не зможеш знайти місця у цьому світі, мені страшно від того як ти могла змінитися. В сенсі, я все одно буду тебе любити, все одно буду любити, але чи будеш ти любити життя, і якщо - ні, то чи зможеш його знову полюбити.

Навіщо взагалі жити якщо ненавидиш кожен новий день?

Пробач.

Пробач.

Пробач.

Пробач, будь ласка.

Я хотів просто розказувати як в мене справи, а виходить бозна що.

Я б міг відредагувати це повідомлення, але мені треба бути почутим, і не кимось, а саме тобою.

Пробач за все це.

Я тебе люблю.