Порятунок в обіймах

2 глава

І без того нудні лекції в його виконанні стали просто нестерпними, мене бісило абсолютно усе, його манера розмови, те що він розходжував по аудиторії туди сюди коли, щось пояснював, те як він закотив рукава своєї сорочки.

- Катерино, чому ви не робити записів?

- А повинна?

- Якщо не здаси теорію, можеш забути про практику.

- Беручи до уваги те, що теорію читаєте ви, та ваш жахливий голос і погляд наче морозильна камера, ваші лекції будуть снитися мені у найгірших кошмарах, - я посміхаюсь йому най милішою посмішкою на яку тільки зараз здатна.

- Не будьте такі впевнені Катерино.

- Ви боїтеся назвати моє прізвище? Ви називали прізвище кожного до кого сьогодні звертались, крім мене.

- Мені зручно звертатися до вас по імені. - на його обличчі з'являється посмішка задоволеного кота.

- А я сподівалась, що ви назвете мене коханою.

Клянусь я бачила в його очах іскру злості, та бажання закрити мені рота якщо потрібно буде то силоміць.

- Владислав Сергійович, а ви тільки нічні клуби та борделі фотографуєте, чи у вас є й інші роботи?

Здається я потягнула правильну ниточку, злість на його обличчі стала набагато яскравішою, не здивуюсь якщо він зараз вижене мене з аудиторії.

- Якщо знайдеш мою студію, то я покажу тобі свої роботи, що саме та як саме я фотографую. А зараз негайно вийшла з аудиторії, зараз же.

Я беру свій рюкзак і направляюсь до дверей.

- Я знайду вашу студію, не сумнівайтесь. - кажу я зупиняючись прямо перед ним.

- Вийшла звідси, негайно.

* * *

- Здається ти добряче потріпала йому нерви, - Ксюша сидить на лавці під одним із каштанів, з якого вже осипається пожовтіле листя - і що за тему для роботи він тобі дав?

- Нічне місто та його значення для мене. - ми вийшли з території навчального закладу.

- Непогано, могло бути гірше наприклад створення фотоапаратів або щось типу такого, то ти будеш фотографувати нічне місто сьогодні.

- Ні, не сьогодні. Сьогодні я працюю у барі.

- Будеш танцювати стриптиз у сексуальній сукні, а наш молодий професор дивитись, а далі ви проведете ніч разом і вам буде соромно за це, і ви не зможете дивитися одне одному в очі.

- Фууу, що за жахливі еротичні фантазії у тебе. Я працюю барменом взагалі то, а ще буде добре якщо я не розіб'ю пляшку дорогого алкоголю об голову свого боса.

- Нормальні фантазії.

- Ні, зовсім не нормальні. - я ледве стримую сміх тоді коли подруга посміхається широкою посмішкою, вона як ясне сонце серед темного неба, завжди вносить яскраві барви в моє життя.

- А що не так з босом?

- Цей сорокарічний козел дивиться на мене як дитина на найдорожчу цукерку у магазині.

- В мене тільки одне питання, чому ти досі не звільнилась?

- Дай подумати, двадцять п'ять тисяч гривень на дорозі не валяються.

- Згодна.

Ми розходимося на перехресті у мене ще є кілька годин до роботи, які я планую витратити на прибирання квартири та приготування їжі.
Приблизно о пів на восьму я уже під'їжаю до клубу, в середині переодягаюсь в форму, чорна футболка та спідниця, я була б рада джинсам, але довбаний дрес код закладу.
Одні ті самі лиця, ті самі напої, схожі запрошення на побачення.

- Катю, тебе бос викликає я тобі це уже третій раз кажу. - це була Оля адміністратор вона підійшла до барної стійки і майже кричала.

- Пробач я не чула занадто гучна музика.

За барною стійкою мене замінив Льоша один із офіціантів, а я попрямувала до кабінету боса.
І що йому від мене потрібно?