Порятунок в обіймах

22 глава

3 роки і 7 місяців тому 

У кімнату війшов Агапов з тацею у руках, я лежала на ліжку закутавшись в ковдру, вже другий день у мене була висока температура. Лікар який повинен був слідкувати за моїй станом кудись зник і я залишилась сама у холодному підвалі. 

- Ну що маленька,  як ти тут, - огидна посмішка не сходила з його обличчя ні на мить, мені хотілося вдарити його по пиці та сил на це не було, ба навіть більше не було сил піднятись з ліжка.  - Я приніс тобі суп, точніше бульйон його приготувала твоя мати через те що Анна захворіла, а я почувши що ти також хвора вирішив принести його тобі.

- Пішов ти разом зі своїм супом. 

- Ну ну маленька, хіба так можна говорити зі своїм татком. 

- Іди до пекла виродку. 

Агапов кладе тацю на край ліжка роздивляючись мене. Він торкається мого обличчя своїми руками, в горлі з'являється комок який не дає дихати. Хочеться кричати, хочеться тікати та уже немає сил ні на перше, ні на друге.

- Що ви тут робите ? - в кімнату зайшов чоловік років двадцяти п'яти темне майже чорне волосся та ледь помітна щетина, він подивився на мене зажату в кутку ліжка. Що він побачив? Зламаного переляканого підлітка? Ще одного психа?

- Я прийшов відвідати свою доньку.

- Вийдіть звідси, від тепер я буду говорити вам коли можна приїхати відвідати вашу доньку, а тепер забирайтесь геть звідси. Якщо ви не підете я буду змушений викликати охорону.

- Хто ви такий і як..

- Я новий лікар Катерини, а щодо пана Джихана вам варто звернутись до головного лікаря. А тепер забирайтесь звідси.

Чорнявий чоловік підійшов до мене присівши на край ліжка пильно роздивляючись моє обличчя він мовчав до тих пір поки за Агаповим не зачинилися двері.

- Мене звати Омер, я твій новий лікар.

Він обережно торкнувся рукою мого лоба.

- Ти вся гориш. Як давно тобі погано?

- Два а може три. - тремтливим голосом кажу я.

- Дні?

- Так.

- Так зараз ми підемо з тобою в душ, а потім я віднесу тебе наверх.

Я дивилась на нього очима повними недовіри та страху.

- Я не зроблю нічого, що тобі зашкодить... Я не торкнусь до тебе лишній раз.

Він допомагає мені встати з ліжка, але я настільки слабка що ноги мене не тримають. Він обережно бере мене на руки та несе в сторону душової там ставить на ноги прямо в одязі вмикає холодну воду.

- Усе буде добре. - каже він коли я сильніше стискаю його руку, якою він мене тримав.

Після душу в мокрому одязі він поніс мене на верх в кабінет, як я зрозуміла в свій кабінет за великим письмовим столом сиділа тендітна білявка з короткою стрижкою. 

- Дефне принеси суху білизну та ковдру. - промовив Омер та посадив мене в одне з крісел. 

 Дефне так звуть медсестру допомогла мені переодягнутись, Омер дав мені свою футболку яка була досить велика мені через те що я схудла.

- Не хвилюйся Омер бей хороший лікар та хороша людина, він тобі допоможе. - Дефне зробила мені укол, щоб температура трохи впала.

- Чому я не бачила вас раніше? 

- Ми тільки сьогодні вийшли на роботу, - у дівчини неймовірно тепла посмішка, вона як маленьке сонечко. - Аліджан сказав нам що в підвалі сидить добрий янгол.

Я ледь помітно посміхаюсь при згадці Аліджана, він не поганий друг у нього  роздвоєння особистості однієї миті він Аліджан веселий хлопець який любить розваги, а іншої він Кемаль серйозний та начитаний мистецтвознавець. 

- Чому ти сиділа там? Чому не була у звичайній палаті? 

- Я хочу спати. - кажу я замість відповіді на її запитання. 

- Гаразд. 

Я лягаю на диван у кабінеті закутуючись в ковдру ховаючись від питань, поглядів та спогадів....