Порятунок в обіймах

16 глава

Влад

Катя занадто швидко втекла з залу в сад, її довге волосся закривало більшість спини, але навіть крізь нього були видні шрами. Звідки вони в неї? Що сталося з цієї дівчиною і через яке пекло вона пройшла.
Я прямую в сад на півдорозі зустрічаю дядька він йде з глибини саду без піджака.

- Владе, куди ти так поспішаєш?

- Дядьку ти не бачив тут дівчину у чорній атласній сукні, довге каштанове волосся неймовірні зелені очі.

- Вона в глибині саду дивиться на автостраду.

- Дякую. - я починаю йти в тому напрямку коли голос дядька мене зупиняє.

- Влад, зачекай. Дай їй побути самій хвилину або дві, їй це потрібно.

Він йде в будинок залишаючи мене по середині саду. Дядько був тією людиною яка дивлячись тобі в очі могла заглянути в душу, витягнувши звідти найпотаємніші страхи.
Катя сидить на траві дивлячись на машини та ліхтарі вдалині, на її плечах піджак скоріш за все він належав дядьку.

- Не холодно сидіти на землі. - я сідаю поруч.

- Пробач за те що зіпсувала все там в залі. - говорить вона повертаючись обличчям до мене, її очі мокрі від сліз, а губи покусані та обвітрені.

- Не треба, не смій вибачатись твоєї вини немає абсолютно ні в чому.

- Побудемо тут, - шепоче дівчина лягаючи мені на коліна як на подушку. - будь ласка.

Така сильна і водночас така слабка, вона схожа на дитину яка загубила свою улюблену іграшку. Маленька поранена фея з великою кількістю таємниць з великою кількістю болю який вона проживає сама. Я гладив її по волоссю до поки дівчина не заснула дивлячись на вогні в далечині. Вона ще прекрасніша коли спить, милий носик трішки почервонів від холоду.

* * *

Катя

Я прокинулась в ліжку під теплою ковдрою. Зі вчорашнього вечора я пам'ятаю те що ми з Владом сиділи на траві у саду, а далі здається я заснула, він приніс мене сюди. Я вилізаю з під ковдри та сідаю на край ліжка, на мені не вчорашня сукня, а велика чоловіча футболка.