Порятунок в обіймах

7 глава

Я прокидаюсь від сонячного проміння яке світило прямо в очі, моя голова лежала на грудях Влада, його рука обіймала мене за талію.
Невже я заснула в його ліжку?
Обережно стараючись не розбудити його я підіймаюсь з ліжка, перед тим як вийти з кімнати торкаюсь долонею його лоба перевіряючи чи не має температуру.

Я іду на кухню намагаючись не розбудити Влада, але як тільки я виходжу в коридор у вхідні двері хтось дзвонить молячи бога про те, щоб це просто помились дверима я відчиняю.
На порозі стоїть висока шатенка в короткій сукні явно не по погоді.

- Хто ти така? - запитує вона зверхньо оглядаючи мене з ніг до голови. - Хоча можеш не відповідати, ти мабуть прибиральниця Влада.

- Ага, а ще бухгалтер, маркетолог і попутник по життю.

Вона знову оглядає мене з ніг до голови та нахабно входить у квартиру.

- Ви не можете пройти далі. - я стараюсь говорити якомога тихіше.

- Хто ти така, щоб не давати мені пройти.

- Моя дівчина, кохана людина, - хриплий від хвороби голос Влада лунає за моєю спиною, я повертаюсь і тільки чудом не врізаюсь у нього. - Поліно проходь у вітальню ми з Катею зараз повернемось.

Він обережно бере мене за руку так що наші пальці мимоволі переплітаються. На кухні він відпускає мою руку, в повній тиші він наповнює чайник водою і вмикає.

- І, що це означає?

- Поліна моя клієнтка але вона як та гієна причепилась до мене. Тому Катю прошу підіграй мені, зроби вигляд, що ти моя дівчина.

- Ні, я в такі ігри не граю.

- Я зроблю усе що ти захочеш в межах допустимого звичайно.

Чорт забирай, а якщо це єдина можливість.

- Гаразд я згодна, але ти повинен також дещо зробити. У моєї подруги весілля у Туреччині і ти зіграєш там мого хлопця.

- Гаразд, домовились. - він протягує мені свою руку для рукостискання я невпевнено відповідаю на нього.

З кухні ми виходимо несучи в руках чашки з запашним трав'яним чаєм. Поліна увесь час пожирає мене поглядом особливо тоді коли Влад кладе свою руку мені на плече, я неочікувала цього тому трохи здригнулась. Помітивши це Влад нахилився до мого вуха, його дихання лоскотало шию.

- Пробач за те, що мої дотики тебе лякають. - шепоче він, по моїй спині біжать мурашки, а серце стукотись так наче я щойно польку танцювала. Я повертаю голову так щоб побачити його очі. Карі очі зараз були повні тепла та спокою. Куди поділись ті два карі айсберга.

Не витримавши нашої близькості Поліна все таки пішла, домовившись про фотосесію в парку. В голові крутились слова Влада. Чому він вирішив що я боюсь його дотиків?

- Чому ти вирішив, що я боюсь твоїх дотиків.

Ми з Владом були на кухні він складав чашки та інший посуд у посудомийку, закривши її він уважно розглядав мене. 

- Вчора увечері коли я.. коли я взяв тебе за зап'ястя ти сказала що тобі страшно.

- Ти тут ні чого, - одразу кажу я не даючи йому договорити. - Річ у моєму минулому у тому що ніяк не зникає з серця та з пам'яті. Страх мій вічний супутник просто він завжди схований під прекрасною усмішкою , під макіяжем і неймовірними словами. Страх вічний супутник людей, просто у когось він настільки маленький, що вони його не помічають, а хтось майже завжди бореться з ним. Я незнаю навіщо тобі сказала це. Я не повинна була говорити цього.

Я швидко виходжу з кухні та іду до дверей виходу та не встигаю я їх відчинити як сильна чоловіча рука зачиняє їх. Я опиняюсь у пастці між дверима та Владом, тікати немає куди з правого боку його рука з лівого також.

- Страх не може бути вічним супутником. З ним потрібно боротися, а не боятись. Знайди того хто буде з тобою боротись проти нього. Фея..

Після цих слів він опускає руки та відчиняє двері даючи мені пройти.