Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 3. Бірка

Тан Лі не посмів залишатися у ванній надто довго і менш ніж через півгодини вийшов із неї.

На ліжку слуги акуратно розклали новий одяг. Тан Лі взяв приготовані для нього речі і повернувся назад у ванну, щоб переодягнутися. Йому все підійшло.

Бірки, що висять на одязі, ще не були зрізані. Тан Лі розгорнув одну на штанах та побачив вартість. Ціна його шокувала. Навіть коли батьки хлопчика були ще живі, вони не купували йому такий дорогий одяг.

Вийшовши з ванної, Тан Лі оглянув простору та розкішну спальню. Нарешті, його погляд упав на бамбуковий кошик, що стояв на чайному столику. У ній були канцелярські предмети, такі як ножиці, лінійки тощо.

Взявши ножиці, хлопчик витягнув бірку магазину. Якийсь час він її тримав, проте так і не зрізав.

Тільки дитина поклала ножиці, як почув стукіт у двері спальні. Повагавшись, Тан Лі все ж запросив того, хто стукав.

- Будь ласка, війдіть.

Як тільки його голос затих, слуга відчинив двері й увійшов.

- Молодий майстер Тан Лі, нам потрібно зробити перестановку у вашій спальні. Зачекайте у вітальні на першому поверсі.

Тан Лі кивнув і вийшов із кімнати.

Будинок Шень чудовий! Все, як і уявляв собі хлопчик. Однак в особняку відчувалася гнітюча холодна атмосфера. У результаті Тан Лі мовчазно просидів на дивані цілий день. За винятком рідкісних звуків з другого поверху від важких предметів, що переносяться слугами, було зовсім тихо.

Будинок повністю беззвучний.

Навіть Шень Юй, який вирішив залишити його в резиденції, так і не з'явився.

Тан Лі думав, що він з'явиться хоча б на вечерю.

Коли настав вечір, слуга відвів хлопчика до їдальні. Несвідомо Тан Лі поправив одяг, щоб справити найкраще враження на господаря будинку. Він почував себе дещо сором'язливо.

На жаль, хоч і з великою кількістю вишуканих і смачних страв, за столом Тан Лі сидів на самоті.

Дитині дуже погано жилося у будинку родичів. Він оцінював рідню з погляду їжі, одягу, житла та транспорту. Протягом року, проведеного під їхнім дахом, він рідко наїдався досхочу. І вечеря перед ним, безперечно, була найкращою з часу смерті його батьків.