Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 58. Радість

Коли Шень Юй прокинувся, здавалося, вже минуло багато часу.

А машина все ще рухається вперед.  І де знаходиться пункт призначення, зовсім незрозуміло.  У салоні дуже тихо, навіть дихання не чути.

Шень Юй моргнув і підвівся, виявивши, що під його головою була чиясь рука.  Завмерши, він зрозумів, що використовував Tан Лі як подушку.

- Прокинувся?  – пролунав у вухах голос підлітка.

- Хм ... - Шень Юй сів і розгублено потер шию, яка боліла не так сильно, як він очікував.  Мабуть, саме з цієї причини Тан Лі тримав його за руку.

Через деякий час юнак обернувся і запитав:

- Як довго я спав?

Тан Лі трохи відсунувся і поклав праву руку на спинку сидіння, зовсім не рухаючись.  Його поза виглядала незручною та не дуже комфортною.

- Не дуже довго, - посміхнувся він, і в тьмяному світлі його темні очі дивилися на Шень Юя.  Лежачу руку він не мав наміру опускати.

Молодий чоловік дістав телефон і подивився на час.

Минуло півгодини.

Справді недовго.

Шень Юй зітхнув, і незабаром його увага переключилася на нерухому руку:

- Що трапилося з твоєю рукою?

- Трохи оніміла, - неохоче посміхнувся Тан Лі.  - Все в порядку.

Молодий чоловік думав про те, як спав щойно.  Протягом півгодини Тан Лі сидів зовсім нерухомо, підтримуючи його.  Якийсь час у його серці було невдоволення, він був зворушений такою щирою поведінкою підлітка, і водночас засмучений, що, побачивши його нарешті, він примудрився заснути дорогою.

- Ти мав розбудити мене, - зітхнув Шень Юй і знову запитав.  – Ми ще не доїхали до готелю?

Тан Лі з нетерпінням подивився на Чжоу Че.

- Вже скоро маємо бути, - сказав він невизначеним тоном.

Почувши ці слова, Чжоу Че поспішно додав:

– Скоро будемо, лишився один кілометр.

Шень Юй замовк на мить і тихо промовив:

– … Ми їздимо по колу?

- Ні, це брат Чжоу поїхав не в той бік, - не змінюючи виразу обличчя відразу ж відповів Тан Лі, скидаючи провину на іншого.  - Брате Чжоу, наступного разу не забудь уважно дивитися на дорогу.