Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 57. Зустріч

Колега?

Шень Юй подумав, що помилився, і слід затриматися, щоби все перевірити, перш ніж сідати в машину.

- Звідки в нього колега?  – дивлячись у вічі Чжоу Че, запитав Шень Юй.

Почувши ці слова, чоловік теж завмер.

Колега – це колега.

Крім того, де знайти такого колегу, який буде готовий приїхати за першим покликом?

У той час як Чжоу Че не знав, як усе пояснити, зі стереосистеми автомобіля, підключеної за допомогою bluetooth до телефону, долинув холодний голос Tан Лі.

– Шень Юй?

- Каштан, - молодик був шокований і схвильований, навіть голос його змінився.  - Де ти зараз?

- Я вдома, - відповів Тан Лі.

– Вдома?  - Шень Юй, очевидно, не зрозумів сенсу слів Тан Лі.  - Я щойно був удома, але не бачив тебе.

– Не в сім'ї Шень… – невизначено відповів він.  Схоже, Тан Лі не хотів обговорювати це зараз і змінив тему.  - Іди за Чжоу Че, він відвезе тебе до мене.

– Я – Чжоу Че!  - Поспішно вказав на себе чоловік.

– О, добре… – сказав Шень Юй.

Після дзвінка молодик сів у машину і застебнув ремінь безпеки, не сказавши ні слова.

Бачачи, що Шень Юй не хоче говорити, Чжоу Че завів машину і попрямував звивистою доріжкою.

Треба сказати, що Чжоу Че був дуже добре знайомий із цією місцевістю.

Було вже більше десятої години вечора, і темрява опустилася надвір.  Тільки ліхтарі з обох боків дороги випромінювали слабке жовте світло.  Але цього було недостатньо, щоб розрізнити дорогу, що ледве видна попереду.

Навіть Шень Юй, проживши тут майже сім років, відчував, що краєвид за вікном був йому незнайомий.

Побачивши пропускний пункт із району, Шень Юй був здивований і не міг не звернутися до Чжоу Че.

– Ви тут мешкаєте?

– Навіть якщо я й захочу тут жити, я не зможу… – сміючись з себе відповів Чжоу Че.  - Мені довелося тинятися навколо протягом двох днів, намагаючись зрозуміти обстановку.  Я боявся, що не знайду дорогу, і тоді брат Лі лаятиме мене до смерті.

Шень Юй не стримався і голосно засміявся.

Чжоу Че засміявся у відповідь.