Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Extra 2. Жити разом

Отже, Шень Юй та Тан Лі стали жити разом.

Спочатку він ще не уявляв, як саме розповісти про це старійшині Шень.  Хто б знав, що наступного дня, коли пролунає дзвінок у двері, сонний Шень Юй вирушить відчиняти і побачить за порогом дідуся.

Шень Юй: «……»

Старійшина Шень, що випромінює здоров'я, продемонстрував чудову усмішку і помахав рукою онукові:

- Добрий день…

Шень Юй відступив.

Потім.

«Хлоп» – двері зачинилися.

Він люто розтер обличчя, його мозок перебував у хаосі.  Йому захотілося розбудити Тан Лі, який спав у другій спальні, щоб той сховався, поки дідусь Шень не піде, а потім уже виходив.

Подумавши трохи, він нарешті відчув, що щось не так.

Чому він панікує?

Хіба старий не знав про його стосунки з Тан Лі?

Шень Юй швидко заспокоївся і, впоравшись зі своїми емоціями, вдав, що випадково зачинив двері.

Старійшина Шень зовні похмурнів, досить скривджено дивлячись на онука.

- Не вітаєш старого?

- Ласкаво просимо.  Це все ж таки будинок, який ти мені дав, - сказав Шень Юй, відходячи вбік і даючи гостю увійти, перш ніж закрити двері.

Цей двоповерховий будинок був площею майже двісті квадратних метрів із чотирма спальнями та двома вітальнями.  Раніше в ньому жив тільки Шень Юй і тут було досить безлюдно.

Після того, як учора переїхав Тан Лі, у вітальні залишилося багато речей, які треба розібрати.  Навіть кухонні шафи та холодильник були забиті продуктами, які купив юнак.

Шень Юй не відчував безладу, але дідусь одразу насупився.

- Чому б не запросити домробітницю для прибирання дому?  – старійшина Шень дивився на валізу, яку Тан Лі залишив у центрі вітальні, і похитав головою.  – Зараз молоді люди зовсім не люблять прибиратися.

Шень Юй сухо посміхнувся і повернувся, щоб спитати:

– Ти вже їв?  Я щось приготую.

Дідусь нарешті знайшов диван, щоб сісти, і сердито дивився на Шень Юя:

- Ти збираєшся їсти?  Проспавши до такого часу, ти думаєш, що ще сніданок.