Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 40. Ворожість

Почуття гіркоти, що з'явилося, миттєво вдарило в голову І Хена.

Раптом хлопчик згадав кожну деталь своїх стосунків із батьками, через що його настрій став ще гіршим.

«Якби він не був «І Хеном»...» - промайнула думка в його голові.

Його очі кинулися до тихо сплячого Тан Лі. У цей момент він мав таке сильне бажання помінятися з ним місцями.

Насправді ще до знайомства з Тан Лі він знав про смерть його батьків.

Тоді І Хен співчував йому, думаючи, що знайшов когось схожого на себе.

Несподівано...

І Хен посміхнувся.

Насправді він обманювався. Тан Лі та він взагалі не були схожі. Принаймні, Тан Лі пощастило значно більше, ніж йому.

Хлопчик повільно відвів свій блукаючий погляд від обличчя Тан Лі, якийсь час розмірковував, а потім уважно подивився на Шень Юя.

З його точки зору він міг ясно бачити бік обличчя молодого чоловіка. Шень Юй був дуже гарний, привітний і ніжний. Його характер був схожий на відполірований округлий нефрит, який змушував людей хотіти наблизитися.

Навіть після того, як Шень Юй заснув, його обличчя було спокійним, брови розслаблені, а губи трохи розплющені.

Повністю відрізняється від його жорстокої матері та боягузливого батька.

Дивно, адже І Хен ясно пам'ятає, що Шень Юй раніше не був таким терпимим. Колись він супроводжував свого батька та мачуху на багато громадських заходів, на яких був присутній Шень Юй. Тоді молодик був настільки жорстокий, що міг при всіх лаяти свого помічника і навіть змусити його плакати після кількох слів.

Це дивно.

Він не зустрічався з ним лише рік чи два, а особистість людини кардинально змінилася.

І Хен був повністю занурений у свої думки, коли раптово відчув сильний удар по руці.

Повернувши голову, він зустрівся з парою темних очей.

Тан Лі, який до цього міцно спав, якось прокинувся. Все його тіло згорнулося калачиком під пледом, а волосся виявилося трохи розпатланим. Він уважно дивився на І Хена своїми гарними очима фенікса.

І Хен швидко відвів погляд, заплющив очі і прикинувся сплячим.

Незабаром Тан Лі знову вдарив ліктем по його руці і, понизивши голос, запитав: