Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 47.2. Таємниця

Пізніше три людини в групі деякий час спілкувалися між собою, уникаючи порушувати тему, пов'язану з сім'єю Тан і новим проектом.

Тан Лі швидко переглянув листування і натиснув на віконце чату.

Тонкі пальці літали екраном мобільного телефону, і незабаром текст повідомлення було набрано.

[T: Hе має значення.]

Як тільки повідомлення від Тан Лі було надіслано, призупинене на деякий час обговорення знову пожвавішало.

[Лінь Пінжань: Невже однаково? Я боюся, що вони відмовлять нам на користь інших вигідніших проєктів. Тоді наша приготовлена ​​качка вилетить]

[Тань Дун: Навіть якщо полетить, ми не можемо вплинути на їхнє рішення. Поки ми виконуємо свою роботу, все має бути добре.

[Лінь Пінжань: Добре...]

[Чжоу Че: @T, тоді я продовжу вести з ними переговори і подивлюся, які їхні кордони.]

[T: Добре.]

[Лінь Пінжань: @T, брате Тан, хоча я не знаю, чи можеш ти вислухати слова непрофесіонала, я все ж таки хочу дещо запропонувати...]

[Лінь Пінжань: Якщо ти плануєш заробляти гроші, я раджу не протистояти родині Тан, яка є дуже впливовою у місті C. Оскільки вони планують розширюватися, досягнувши міста S, для нас це також гарна можливість зміцнити з ними стосунки. Якщо в майбутньому нам вдасться закріпитися на ринку під заступництвом сім'ї Тан, можливо, у нашої компанії буде набагато менше проблем.]

Навіть через екран мобільного телефону було легко відчути серйозний настрій Лінь Пінжаня.

Чжоу Че і Тань Дун не втручалися, ймовірно, чекаючи на відповідь Тан Лі.

В цей час підліток, задумавшись, притулився до краю столу. Крізь французькі вікна позаду нього виднілися золотисто-червоні хмари, що пливли в небі.

Промені західного сонця, що безперешкодно проникали в кімнату, висвітлили фігуру Тан Лі.

Хоча його обличчя ніби випромінювало тепле помаранчево-червоне свічення, якщо уважно придивитися, могло здатися, що в його очах утворився тонкий шар льоду.

На обличчі Тан Лі відобразилася саркастична посмішка.

Він набрав речення у вікні чату.