Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Extra 1. Закінчення навчання

Через три роки.

Тан Лі був близький до випуску та закінчення коледжу.

Насправді під час навчання він рідко залишався в гуртожитку.  Здебільшого він жив у заміському будинку чи їздив по справах у відрядження.

Коли справа доходила до роботи в компанії, великі та малі питання мали бути особисто вирішені Тан Лі.  Він запропонував ідею передати компанію Шень Юю, але ще на середині пояснення вона рішуче була відкинута.

Шень Юй вважав себе нездатним керувати компанією і хотів займатися своїми десертними магазинами.

Тан Лі подумав, що той все ще сердиться на попередні події, і йому стало не по собі.  Побачивши, що Шень Юй так пручається, він не наважився більше згадувати про це.

Сьогодні Тан Лі мав виселитися з гуртожитку, але не став займатися цим питанням, а передав усе помічникові.

Коли йому зателефонував Шень Юй, він уже їхав у машині, що прямувала до сусіднього міста.  Тан Лі збирався переговорити із партнером, з яким планував співпрацювати.

Несподівано Шень Юй запитав телефоном:

– Ти у коледжі?

Не чекаючи відповіді Тан Лі, він продовжив:

- Я поруч.  Якщо маєш час, давай поїмо разом.

«……» Тан Лі тут же проковтнув усі невисловлені слова:

– Я поки що за межами коледжу.  Зараз повернуся, почекай мене біля входу.

- Ти зараз зайнятий?  Якщо так, то займайся справами, не треба поспішати назад.

- Все в порядку!  - Вигукнув Тан Лі.  - Все добре!  Просто вийди і купи щось!

Шень Юй трохи здивувався, але не став нічого питати, просто посміхнувся і сказав:

– Тоді я зачекаю тебе у Сімені?

- Добре!

Повісивши трубку, Тан Лі підняв очі і побачив у дзеркалі заднього виду дивний погляд водія.

Юнак трохи кашлянув, і, не змінюючи виразу обличчя, сказав:

- Дядько Лю, будь ласка, їдьте назад і висадіть мене біля воріт коледжу Сімень.

- Але хіба на вас не чекатимуть?  - Запитав водій.

– Все гаразд, я їх попереджу.