Після переміщення в книгу, я всиновив лиходія

Розділ 59. Відвертість

Навіть коли Tан Лі вже повернувся до кімнати з покупками, Шень Юй все ще ховався у ванній і не збирався виходити.

Підліток поклав пакети на журнальний столик, вибрав одяг, який виглядав найбільш зручним, а потім підійшов і постукав у двері ванної кімнати.

Після довгого очікування він почув досить нервовий голос Шень Юя:

– Хто?

Тан Лі представив вираз обличчя молодого чоловіка, коли він це питав, і знову розплився в посмішці.  Зі сміхом він безпорадно промовив:

– У цій кімнаті, крім нас, двох більше нікого немає.

- О, Каштан ... - Шень Юй ніби говорив сам із собою, і явно не збирався відчиняти двері.  - Ти щось хотів?

- Я попросив брата Чжоу купити одяг, щоб ти міг прийняти душ і переодягтися, - відповів Тан Лі.

Але молодик продовжував мовчати.

Через деякий час у ванній кімнаті пролунали незрозумілі звуки, здавалося, Шень Юй спішно щось переставляє.

Тан Лі, що уважно прислухається, раптом відчув, що там щось не так.  Не встигнувши нічого запитати, він побачив, що двері ванної кімнати тихо прочинилися.

У щілину визирнули темні очі.

Тан Лі посміхнувся і глянув на Шень Юй.  На якусь мить його серце стало настільки м'яким, що здавалося заповненою бавовною.

П.п. в значеннні - дуже м'яке

Для нього Шень Юй був котом.

Котом з іклами та пазурами.

Він лоскоче його серце, змушуючи хотіти взяти цього майже незлобного кота у свої обійми і ніколи більше не розлучатися.

Через кілька секунд у голові Тан Лі спалахнули мільйони думок, і всі вони були придушені.  Ніжно посміхаючись, він простягнув одяг, що знаходився в його руках, до лугу дверцят.

- Подивись чи підходить.  Якщо не твій розмір, то є інші.

- Дякую, - з вдячністю сказав Шень Юй.

Потім молодик відступив від дверей, і за кілька секунд зі щілини з'явилася струнка рука.

«……» Тан Лі мовчки дивився на руку, що намацувала щось у повітрі.

У той момент, коли рука Шень Юй майже торкнулася одягу в його руках, Тан Лі, здавалося, раптом щось згадав і прибрав її подалі.