Я дивилася фільм до глибокої ночі. Трохи задрімала. Прокинувшись, вирішила прийняти ванну. Набрала гарячої води, додала ароматний гель, спінила. Кімнату наповнив приємний цитрусовий аромат, а від води підіймалася пара. Зняла домашню сукню, лишивши її купою біля ванної, й залізла у воду. Шкіра миттєво почервоніла, а тіло розслабилося. Прикрила очі й відкинула голову на бортик білої ванни.
Замок у дверях клацнув. Я відкрила очі й напружилася. Двері легко прочинилися й почулися м'які кроки. Двері ванної відчинилися й на порозі застиг Марсель. Чорний костюм трійка та біла сорочка. Але усе заляпане кров'ю. Бурі плями майже не лишили чистого клаптика. Очі потемніли, а погляд здавався спустошеним. Я вибралася з ванни, лишаючи на підлозі мокрі сліди й піну. Марсель не зрушив з місця, тільки спостерігав за мною байдужим поглядом.
— Що сталося, Марсель?
Він мовчав. Ні слова не сказав. Я торкнулася його грудей, він не відреагував. Взяла за руку й потягнула ближче до ванни. Марсель слухняно пішов за мною. Я обійшла його, потягнула піджак за воріт й поклала на пральну машину. За ним жилет, потім сорочка, заплямована кров'ю. На секунду мені стало страшно, що ця кров — Марселя. Але знявши, колись білу, сорочку видихнула. Кров не його. Зняла штани, боксери й носки зі взуттям. Марсель слухняно стояв. Я потягнула його до ванни, змусивши залізти всередину. Частина води вилилася за бортик, залишивши гучний сплеск. Марсель все ще повертався до реальності. Я капнула на губку гелю й взялася намилювати його тіло. Засохла кров розчинялася в мильній воді, фарбуючи її у рожевий.
— Марсель, що сталося? — тихо запитала, вглядаючись в його очі. Мокрою рукою провела по щоці, розмазавши кров. Я й не помітила, як багато її було на обличчі. — Не мовчи, будь ласка.
— Ти не боїшся? — хрипло запитав Марсель, ледь виштовхуючи слова.
— Кого?
— Мене, — очі пильно спостерігали за мною.
— Не боюся. А ти небезпечний?
— Дуже.
— Чия кров на тобі, Марсель? Ти не поранений.
— На кордоні була спроба пробитися. Відвертали увагу. Доки ми намагалися розв'язати цю проблему, біля будинку помітили десять осіб. Все обійшлося.
— Усі цілі?
— Так.
— Чиї люди напали?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Не Янгол
RomanceЯ була єдиною у родині, кому дозволялося більше, ніж іншим. Моє життя було підкорене моїм бажанням. Я дозволяла собі те, що інші жінки мафії не могли. Але він увірвався в моє життя, намагаючись підкорити його своїм законам і правилам. Чи вийде в нь...
