Не Янгол

Глава 27

Зіпсувати усе однією фразою. Я вже пояснювала йому ситуацію із нашими з Вовком стосунками. Казала, що нас зв'язує. Так, цього не мало. Ми багато пройшли за роки нашого знайомства. Нас багато пов'язує, але ж чому він не хоче повірити моїм словам? Дійсно... чому це? Хіба не довіра породжує довіру? Я не можу довіритися йому повністю і він не може зробити цього, щоб він там не говорив.

Я йшла не знати куди. Не знала, де сховатися і чи могла сховатися у його будинку. Та чи варто це робити? Може повернутися, кинутися йому в обійми й попросити забути усе? Може змусити його забути про усі ці суперечки й сумніви старим, як світ, методом? Я не знаю, що робити. І доки я не переступила поріг цієї сірої фортеці, усю мою душевну метушню припинив дзвінок телефону. Це не міг бути хтось інший.

— Розповіси мені щось цікаве? — запитала у Вовка, взявши слухавки та зупинившись біля вікна у коридорі першого поверху. В ясний сонячний день вид на водяну гладь був ще чудеснішим, ніж у світлі ліхтарів.

І Вовк дійсно розповів. Те, що я так не хотіла чути й усвідомлювати. Усі деталі головоломки почали ставати на свої місця. Повільно, крок за кроком, темні ділянки ставали світлішими, деякі питання знаходили відповідь, нові з'являлися. А ще біль зради. Мені ніколи не зраджували. Усі, хто є в моєму оточенні, завжди були мені вірними. Усі були моєю опорою, хорошими радниками, захисниками. У мене завжди була страховка. І справи зі зрадниками в рядах клану Великого не завжди мене сильно чіпляли. Батько навчив поважати солдатів та найближчих радників, навчав захищати їх та зрощувати в них відданість. Але й навчив безкомпромісно та жорстоко карати тих, хто не готовий віддати тобі вірність, хто готовий зрадити за підвищення на долар чи євро. Жорстоко карати зрадників, бо вони зрадять знову. Але навіть у зраді є свої винятки. У цьому житті занадто багато неоднозначних моментів.

Я завершила дзвінок, не сказавши Вовкові ні слова. Намагалася не піддаватися емоціям, намагалася не пірнати у глибини відчаю та болю, щоб не загубити себе холоднокровну. В мене занадто мало інформації для планування помсти. Занадто мало, щоб робити рішучі кроки. Потрібні інформація, час та холодна голова. І відчуття міри у моїй жорстокості. Це одна із заповідей Віктора Великого.

— Погані новини?

Я повернулася до Марселя. І спробувала згадати його тон, яким він поставив запитання. Але не згадала. А що він запитав? Я теж не пам'ятаю.