Не Янгол

Глава 6

Тиждень тягнувся жахливо довго. З кожним днем в будинку ставало все більше людей. Усі можливі родичі, не турбуючись про близьких, перевертали будинок з ніг на голову. Їх було занадто багато для мене. Спокій наступав тільки пізно ввечері, коли усі готувалися до сну. Лише тоді я могла видихнути й зайнятися чимось важливим, жертвуючи сном. Наприклад, спекти коровай, який я ніколи в житті раніше не пекла. Усі кухарі дивом виявилися дуже зайняті на великій кухні. А Анна Миколаївна наказала зробити усе самій, адже в неї багато турбот й так. Тому я стояла біля кухонного острівця уся в борошні, намагаючись впоратися із тістом. Мені довелося три дні підряд вдало спалювати хліб, перед тим, як почало щось виходити.

І от за вікном темна ніч, а ми з мишкою Хейвен займалися випіканням. Моя племінниця, як завжди, наїлася солодкого й не могла заснути. І, щоб бути ближче до їжі, Хейвен не відходила від мене ні на крок. Чотирирічна мишка Хейвен була відомою у нашій родині своїм невгамовним апетитом. Вона їла усе, що могла знайти навколо їстівного.

— Davay, klady kvitochku syudy, — показала пальцем на пусте місце на тісті моїй маленькій племінниці. (Укр. "Давай, клади квіточки сюди")

— A koly vin spechetʹsya? YA khochu skushtuvaty, — дзвінким дитячим голоском запитала мишка Хейвен. Руді кучері смішно плуталися і пушилися й ніколи не вкладалися в зачіски. (Укр. "А коли він спечеться? Я хочу скуштувати")

— Zavtra usi razom budemo yoho smakuvaty. Budʹ terplyachoyu. (Укр. "Завтра усі разом будемо його смакувати. Будь терплячою")

— Привіт!

Хейвен неочікувано комусь помахала ручкою. У дверному отворі, тримаючи руки в кишенях штанів, стояв Диявол. Він не відривав від мене погляду.

— Привіт, — тепло посміхнувся Хейвен Марсель. Я ще не бачила такої його посмішки, без грайливості та сексуальності. — Що ви тут робите?

— Готуємо коровай! — радісно прокричала Хейвен, а потім різко посмішка сповзла з її обличчя. — Тільки їсти будемо завтра. Як тебе звати?

— Марсель. А тебе?

— Хейвен.

Мишка сплигнула зі стільця й кинулася до Диявола. Зупинилася навпроти нього й із серйозним виглядом протягнула йому руку для привітання. Марсель кинув на мене трохи наляканий погляд і обережно потис її маленьку ручку.