Не Янгол

Глава 2

— Торі, ти ціла? — запитав Девід і, не дочекавшись відповіді, сам мене оглянув.

— Нога щось болить.

— Нога? — Девід прибрав мою руку, яку я підсвідомо поклала на джерело болю, трохи вище коліна. — Для простої подряпини трохи глибоко, але це не настільки небезпечно. Ми обробимо і все буде гаразд.

Я кивнула.

— Сильно злякалася?

— Не встигла. Діяла на інстинктах, — стенула плечима. Різко напала втома. — Хочу спати.

Девід поклав мою голову собі на плече та легенько погладив по волоссю. Я миттєво заснула, а може втратила свідомість.

Прокинулася, чи оговталася, від тихих голосів і приємного погладжування. Так завжди робила Анна, коли вкладала мене спати.

— Вікторе, ти занадто впертий, — тихо и одночасно суворо сказала Анна. Так, як вміла лише вона.

— Вона повинна вчитися, — а це твердий голос батька, хоч пошепки. — Це її спадок, Анна.

— Вона маленька дівчинка, Віктор. Зовсім юна дівчинка, яка повинна думати про сукні та побачення із хлопцями. А не про те, як врятуватися від витівок ворогів під час продажу наркотиків.

— Гадаєш, я не знаю про це? — прошипів батько. — Тільки іншого життя їй дати не можу.

Я ворухнула рукою, даючи знати, що прокинулася. Розмова одразу вщухла.

— Люба Торі, як ти себе почуваєш? Щось болить? — пролопотіла Анна, щипаючи моє тіло на предмет ушкоджень. Я підійнялася на ліктях і сіла. — Не поспішай так, краще полеж.

— Все гаразд. Я просто повинна поспати. Щоб адреналін трохи стих, — спробувала заспокоїти розтривожену Анну.

Подивилася на батька. Я не могла знайти слів, щоб пояснити ситуацію, яку і самій зрозуміти ніяк не вдавалося. І мені хотілося, щоб він прочитав це у моїх очах.

— Тату...

— Не турбуйся, люба Торі. ми все вирішимо. Тільки відпочинь. Сьогодні на вечері присутньою ти не будеш.

— Але я почуваюся добре. Я можу спуститися на вечерю, — запевняла я батька, але весь його вигляд був непохитним.

— Ні, Торі. Ти залишишся у своїй кімнаті.

Анна незадоволено подивилася на батька, але нічого не сказала. А тато вийшов із кімнати, тихо зачинивши за собою двері.