Не Янгол

Глава 17

Я увійшла в будинок і швидко переодягнулася. Білий штанний костюм з високою посадою і чорний мереживний топ. Потрібно було зіграти роль янгола, але від улюбленого чорного я відмовитися не могла. Пройшовши через задній двір, я зникла в гаражі, де стояла частина наших автомобілів. Там на мене чекав автомобіль і Вовк. Мені варто було лише кивнути йому, як він зник в салоні й завів машину. Я сіла, не в змозі розмовляти, намагаючись обдумати кожен мій наступний крок.

Ми приїхали у відомого у Сірій зоні клуба "Амарта". Пройшовши через душний і наповнений п'яними молодими людьми зал я спустилася по таємних сходах, що ховалися за дверима для персоналу. У багатьох службових дверей чатують два охоронці в тіні? Нас не зупинили. Щоправда, варто було нам спуститися на поверх нижче, як біля ще одних дверей нас очікував солдат, який забрав у нас усю зброю. Таким було правило. У цьому приміщенні зброї бути не повинно. Але за моєю спиною Вовк — я з міцним та надійним тилом.

Казино. Підпільне казино. Чи неочікувано це? Зовсім ні. Це очікувано. За центральним столом, накритим зеленою скатертиною, сиділи троє. Круп'є тасував карти, байдуже споглядаючи на гравців. Охорона зосередилася по усьому приміщенню, не даючи нікому розслабитися, окрім почесних гостей. Атмосфера була легкою, просоченою ароматом дорогих цигарок та елітним алкоголем. Приглушене світло допомагало розслабитися й відчувати себе невимушено.

Усі погляди прикипіли до мене, щойно за мною закрилися двері. І зізнаюся чесно, мені ця увага була до душі. Коли стільки небезпечних чоловіків дивляться на тебе, насолоджуючись твоїм виглядом, вважаючи тебе прекрасним янголом, не здатним ні на що більше, окрім задовольняти їх потреби й народжувати для мафії дітей. Втім, найбільше мені подобалися їх хтиві погляди, які блищали від вульгарних фантазій. О так, вони знали, що б зробили зі мною, але для них це й залишитися фантазією, яка ніколи не стане реальністю.

Італо Ґрассо був людиною спокійною й послідовною. У нього сиве волосся, густі вуса й м'який погляд. Зайва вага робила його схожим на доброго діда, що звик балувати своїх онуків смачними цукерками й ходити з ними на рибалку. Італо привітав мене доброзичливою посмішкою. Але від нього можна очікувати рішучих дій. Італо Ґрассо не відзначається жорстокістю, але охороняв свою територію, не мав зуба на землі інших кланів. Просто беріг свою сферу впливу для свого єдиного сина.