Я (Інша Романтика)

II

Сьогодні знову на роботу.

Моя Матінка обіймає мене міцно-міцно щоразу, коли я виходжу з дому. Боїться, хреститься, молиться, цілує в чоло.

Ах, Мамо! Чи знаєш ти, як я стомився?

Звичайно знаєш, тому щоразу притискаєш мене до себе і кажеш ласкаві слова своєму єдиному синові.

Цей світ такий сірий. Місто оповите пеленою білого покриву. 

Усі кудись швидко тікають, щоб встигнути до комендантської години. О п'ятій годині вечора вже треба бути в ліжку й чекати вартового біля будинку. Він запише вас у червоний блокнот, фальшиво посміхнеться і, як ні в чому не бувало, піде геть. А решта не спатиме всю ніч, думаючи, чи була ця посмішка фатальною, чи вони зможуть прожити ще один день.

Виходиш на вулицю як на гарматний розстріл.

Ти не мужній? Гей!

Ти хочеш не бути залежною від чоловіка та не мати дітей? Лесбійка!

Все має бути ідентично. Під стереотип. Щоб ніхто не виділявся із сірої маси цього міста.

Моя форма на мені як влита, ніби у ній народився. Поправляю свій картуз і втискаюсь у натовп всіх знайомих мені людей. На кожного з них маю кримінальну справу.

Вони бояться моїх поглядів, тікають у справах ще швидше. У моїй душі є легка ейфорія від побаченого.

Я — Влада!