Я (Інша Романтика)

X

День «ікс».

Назва говорить сама за себе.

Через те, що наші стосунки були розсекречені, мене не випускали зі штаб-квартири.

Тепер мені прийшлося жити у кабінеті, їжу мені приносив вартовий.

Якось глибокої ночі спробував пробратися в підвал, але там стояв ще один черговий зі зброєю, а мене розділи догола. 

В мене були протоколи, відомості, купа зв'язків, влада, але це все проти мене. Тепер я був заручником з привілеями, а Андрій спав на підлозі у підвалі! 

Я майже не спав. Весь час намагався втекти до підвалу чи надвір.

 Все було проти нас.

Проти нашого кохання.

І це була кацапська ненависть через те, що ми просто покохали!

Я був роздратований, я був виснажений, я був пригнічений.

Але це не зрівняється з болем мого Андрюші.

Це не зрівняється ні з чим.

— Е, ні, друже, — звернувся до мене вірний сторож комуни. Я сидів у шкіряному кріслі і виглядав пом'ятим. Чомусь мені було видно лише його трохи божевільні очі, все було якось розмито. Напевно, це свідчить про недосипання.

— Ти так нікуди не підеш, — продовжив Дегенерат. 

— Правильно, — з'явився  доктор Тагабат. Я тільки помітив його широке чоло і білу лисину. — Вирушай до душової й підлатай себе.

Вони поводилися зі мною як з дитиною. В їхніх очах була ненависть, зневага. Я бачив усе, що діється в їхніх серцях.

Коли лікар — злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є катом з гільйотини.

В душ я пішов сам. Хотілося розслабити своє тіло під струменями теплої води.

Але я відразу ж згадую Андрюшу в підвалі та тремчу всім тілом.

— Навіщо я сказав йому про те, що тримав усі ці роки потайки? — шепочу собі. Я заплющив очі, підставляючи обличчя струменям води. Тепло.

«Слово вилетить горобцем, а вернеться волом», — вирішивши нарешті змиритися, я вимкнув воду.

Біля душової кабінки мене чекали з рушником та новою уніформою.

— Що це? — я тупо дивився на запропонований мені одяг.