Гаррі Северус Снейп

Розділ 21. Таємна кімната

У спальні хлопчиків Грифіндора нікого не було, бо всі пішли снідати. І тільки Гаррі сидів на ліжку, вертячи в руках знайдений учора медальйон. Чомусь, коли він брав його до рук, уся злість, що тільки може бути, починала роз'їдати його зсередини. Саме тому він не пішов снідати  - не хотів зайвих сутичок.
Однак, на урок Захисту від Темних Мистецтв іти все одно доведеться, інакше Блек розізлиться. І при цьому звинувачуватиме Снейпа. Він взагалі звинувачує в усіх своїх негараздах саме Снейпа, навіть не зрозуміло чому. Раніше Гаррі б лише порадів, коли на Снейпа кричали, але зараз всім це так осточортіло, що навіть Невіл заступився би за ненависного вчителя.
Поттер зібрав підручники і вийшов з вітальні. В коридорах Ґогвортсу було порожньо, але з Великого залу було чути розмови учнів. Злість так і не відступила, але коли Гаррі поклав медальйон до сумки, стало набагато легше.
Ось, тільки не це. Снейп прямує до Гаррі. І, звичайно, він спитає про те, що сталося вчора, бо він не повірив у те, що Рон - сновида. Хто взагалі в таке повірить?
- Доброго ранку, Поттере, - сухо привітався Северус. - Чому ви не снідаєте з усіма?
- Я не голодний, - Гаррі скопіював інтонацію зіллявара, навіть не помічаючи цього.
- Тоді ви не проти зайти до мене в клас і розповісти про те, що я вчора побачив.
- Вибачте, але проти, - Гаррі вже хотів пройти повз, але Снейп рукою зупинив його.
- Я можу розповісти директору, що вчора вночі ви були у лісі, і тоді ви не зможете приховати правду.
Северус знав, що його син щось зайшов учора. І він хотів знати, що саме, адже це було надто небезпечно.
- Навряд чи він кращий легілімент, ніж ви, - Гаррі не боявся директора, і погрожувати йому цим було марно.
- Не думав, Гаррі, що ти сумніваєшся у моїх здібностях, - вони почули лагідний голос Дамблдора позаду. - Я тільки-но повернувся зі своєї захоплюючої подорожі, - пояснив він.
- Так, ви казали, що приїдете сьогодні, директоре, - коротко сказав Снейп.
- А що тут відбувається, Гаррі? Чому ти не снідаєш?
- Я вже поснідав, - Гаррі не знав, чому він сказав це при Снейпі, тому з надією поглянув на зіллявара.
- Швидко ти сьогодні, - Дамблдор посміхнувся Северусу.
- Так, професоре. Я саме казав Поттерові, щоб він зачекав на Візлі, бо той засмутиться.
Гаррі ледь стримався, аби не вирячитися на Снейпа. Щоб сам Северус Тобіас Снейп підігрував своїм учням. Тим паче грифіндорцеві! Тим паче Поттерові!
А Дамблдор наче повірив. Він дуже втомився  після подорожі, і це було помітно. Він посміхнувся Гаррі і Северусові, і пославшись на головний біль, пішов до себе в кабінет.
- Тепер ви мені винні ще за одним пунктом, Поттере. І щоб сплатити цей борг, раджу вам сказати, що ви вчора знайшли.
- Добре, але тільки якщо ви скажете, кого вчора роззброїли, - Гаррі всю ніч хвилювало ще й це питання.
- Мабуть, це був вампір або перевертень, - сухо відповів Снейп, йдучи у бік свого класу.
- І ви так просто говорите про це? - спитав Гаррі, що був вимушений бігти за Снейпом, який дуже швидко ходить.
- Він же не вбив вас... - байдуже сказав Северус.
- А насправді?
- А насправді ви були у лісі вночі, і я дуже шкодую, що не позбавив вас тоді балів...тож двадцять очок з Грифіндору.
Гаррі зараз так злився на Снейпа, що ніякий медальйон не був потрібен.
Вони дійшли до класу зілляваріння і зайшли туди. Снейп сів за стіл і подивився на Гаррі, не пропонуючи йому сісти за парту.
- Я слухаю, - сказав він.
- А...ну...- знітився Гаррі.
- З самого початку, - перебив його зіллявар.
- Ну, мені наснилася одна річ і ми пішли її шукати...
- Що це за річ?
Гаррі тупо дивився на Снейпа, прокручуючи в голові варіанти розвитку подій, точніше, їх розмови. З одного боку, Снейп не той, кому можна розповісти якийсь секрет. З іншого, Гаррі просто зараз може позбавитися зайвого клопоту.
- Медальон...- побачивши обличчя Снейпа, Гаррі зрозумів, що краще нічого не казати. Він дістав з сумки медальйон і простяг його деканові Слизерина.
Однак, Снейп не став брати його до рук. Він лиш тихо, як ніколи раніше, сказав:
- Ви хоч розумієте, Поттере, у що ви вплуталися? - зараз він дійсно злякався за сина. - Схоже, без допомоги директора не обійтися.
- Що це? - Гаррі не дуже злякався, але він ніколи не бачив Снейпа таким. І це справило на нього ще більше враження, ніж медальйон.
Северус нічого не відповів і ще більше спішив до Дамблдора. Він вимовив пароль, і вони зайшли.
- Він знайшов це, - Снейп без жодних пояснень жбурнув медальйон на стіл Дамблдора, який в цей момент ледь не вдавився гарячою кавою.
- Молодець, Гаррі! - після кількох хвилин  мовчання нареті сказав директор. - А я вже думав шукати його в іншому місці, - він спробував відкрити медальйон. - Так, це точно він!