Гаррі Северус Снейп

Розділ 24. Сер Джек Оріон Блек

Гаррі, Герміона та Рон ішли до Гаґріда. Вони вирішили провідати старого друга, бо давно в нього не були.- Отже, наступна мета - змія? - уточнив Рон, коли Гаррі закінчив свою розповідь про ранковий похід до Дамблдора.- Так.- Навряд чи він доручить це дітям, раз Снейп сказав, що вона завжди з ним, - упевнено сказала Герміона.- І все знову доведеться робити Снейпу,- Гаррі сказав це з жалістю.- З яких це пір тобі шкода Снейпа? - здивувався Рон.- Просто я подумав, що зміг би йому допомогти...- Як? - Герміона суворо подивилася на друга.- Ну я не знаю... може, річ у тім, що я не впевнений, що він за нас? - сказав Гаррі, хоча він був майже цілком упевнений, що Снейп за них.- Дивіться, Блек про щось із Гаґрідом базікає,- вигукнув Рон. Гаррі подивився туди, куди вказав Рон. Справді, Блек і Гаґрід стояли й про щось базікали. Гаґрід навіть усміхався.- Цікаво, про що вони розмовляють,- Рон хотів уже підійти до будинку ближче, але Герміона зупинила його.- Не можна потикатися туди, а то Блек що-небудь запідозрить,-промовила дівчина.- Думаєш, Блек став би відверто говорити з Гаґрідом... чи взагалі з будь-ким, - сказав Гаррі, спостерігаючи за тим, як Блек попрощався з велетнем і пішов у бік замку. Трійця одразу ж спустилася до хатини.- О, хлопці, здрастуйте, - усміхнувся Гагрід, - Давненько ви в мене не були. Проходьте!- Так,- друзі пройшли в будинок. Гагрід налив у величезний чайник розміром із відро води і поставив його на вогонь.- Ну, розповідайте, що нового.- Усе добре, Ґаґріде, - Рону не терпілося дізнатися, те що він хоче, - А про що ви з Блеком розмовляли?- А, з Блеком? Та так... про те, про се. Він усе таки хороший хлопець, шкода, що перетворив себе на такого.- Ти про те, що він постарів? - запитала Герміона.- Ну так, а йому ж і сорока немає, а вже як старий,- із сумом сказав Гаґрід.- Як думаєш, чому так сталося? - Гаррі повільно підштовхував велетня на розмову про професора ЗОТІ.- Не знаю... але доля в нього не гірка, звісно... - Гагрід налив чай у величезні чашки.- У сенсі? - Герміона подивилася на чай дивного кольору і вирішила, що не буде його пити.- Ну... не знаю, чи мають учні знати про вчителів так багато...- Будь ласка, Ґаґріде, розкажи про нього, - Рон увімкнув у собі дитину... хоча він її й не вимикав.- Гаразд, умовили, падлюки, - промовив велетень, усміхнувшись, - Коротше, як ви могли помітити, він із Блекового роду...- Тільки він не знає Сіріуса, а Сіріус його,- перебив Гаґріда Гаррі.- Ну... вони, мабуть, із різних гілок були. Роди чистокровних чарівників вони ж такі... великі.- Ну, то що, Гаґріде? - поквапив його Рон.- Якщо пам'ять мені не зраджує, батько Джека доводиться троюрідним братом двоюрідної тітки батька Сіріуса. Загалом, далекі родичі. Мати його, Джека, померла, коли він ще зовсім малим був. А батько... -Гаґрід важко зітхнув, - Батько його був одним із тих чистокровних, хто не виявляв своїх почуттів... якщо вони, звісно, були. І сина він не любив. Ну, через півтора місяця він одружився з однією з Малфоїв... та вже, вони ж начебто всі однієї крові. Але не важливо. Ця тітка, звісно, погано ставилася до пасинка, але він виріс і пішов у Гоґвортс. Де йому було краще, ніж удома з трьома братами...я так думаю. Однак, батьки були ще меншою проблемою. Закохався він, ось у чому річ. Ну, бігав ледь не три роки за нею, а потім ще після школи досить довго. Але як видно не даремно. Одружилися вони через п'ять чи то років. Але недовго вони разом прожили. Різко захворіла його дружина. Не знаю вже чим і від чого, але це його підкосило. Він дуже її любив. Потім незабаром їй ніби як легше стало, і все затихло. Він пішов працювати в Гоґвортс. Дамблдор - велика людина, звісно, не міг не допомогти йому. Але от останнім часом їй, дружині Блека, гірше стало. Коли ви курсі на третьому були. А рік тому вона й зовсім... ну ви зрозуміли... - Гагрід спробував підібрати більш слушне слово, - Померла, загалом. Ну ось він і став таким. Дамблдор не відпустив його зі школи, побоявся, що він тоді взагалі розклеїться... ну ось і все.- Звідки ти це знаєш? - запитав Гаррі за кілька хвилин після розповіді. Рон дивився в одну точку, а Герміона навіть мало не заплакала.- Так професор Дамблдор розповів, щоб не дивувалися, чому він таким став... і не думали, що він якісь зілля приймає. Він усім учителям сказав. Гаррі одразу подумав про Снейпа. Якщо він знає, то навіщо весь час свариться з ним? Так, усе-таки Снейп він і є Снейп.- А що з його дружиною в підсумку сталося? - запитала Герміона, заспокоївшись.- Не знаю... але професор не кажи про це, - Гаґрід подивився у вікно, - Гаразд, вам час, а то мені ще багато справ треба зробити. Трійця вийшла на вулицю і повільно поплелася до замку. Вони стали ставитися до Блека більш шанобливо і з якоюсь жалістю. Але все ж, що могло статися з молодою дівчиною? Незрозуміло.- Ви вірите в це? - подав голос Рон.- Думаєш, Хагрід міг нам збрехати? - здивувався Гаррі.- Може Дамблдор...- Навряд чи, Рон, - Герміона подивилася назад, на будинок Гаґріда, - Мені шкода його.- Тільки дивись не розплачся прямо на уроці, - усміхнувся Рон.- Який же товстошкірий, Рональде, - розлютилася Герміона.- Та годі тобі... - Рон подивився на Гаррі... - Ну а ти, Гаррі, що думаєш із цього приводу?- Не знаю... адже ми все одно нічого вже не можемо зробити. А от спіймати Нагайну і знайти решту крестражів, гадаю, ми здатні.- Це вірно,- Рон подивився на Герміону і зрозумів, що вона з ними. А історія з Блком просто дала їм зрозуміти, що все не просто так. Однак, щось підказувало, що він зіграє тут не останню роль...