Не закохуйтесь в чорнокнижників

Батьківські збори. Частина 1

Бог Повітря завжди вважався тим, хто дає мудрі поради. Міро сидів навпроти скульптури, але ніякого осяяння не відчув. Ні тобі осяяння, ні натяку долі. Він не був віруючим, чесно кажучи, але іноді приходив до Повітряного бога, оскільки так заповідали предки його раси.

— Ти свердлиш статую таким поглядом, що кришталь трісне, — Сіф подав йому склянку води.

— Було б непогано, — Міро прийняв склянку, бо в горлі справді пересохло. — Можливо, одна тріщина виявилася б натяком. Хоч якимось.

— Боги не надсилають нам точних знаків, — зауважив Сіф.

Він зовсім не на службі сьогодні, а просто зайшов допомогти прибратися, але побачив Міро. Навіть після прибирання Міро нікуди не подівся, тому Сіф вирішив запитати у нього що та як. Сіф не відчував гострої потреби бути кожному за матусю, йому просто хотілося, щоб усім було добре. Напевно, це надто ванільно, але так воно й було.

— Чому боги не можуть надіслати нам докладні записи, що і як буде краще? — з обуренням спитав Міро.

— Бо вони зовсім не керують нами. Дають свою волю. Так ми вчимося. На помилках чи ні. Ну... ти не подумай, мені... просто... — одразу ж зам'явся Сіф. — Ох, так не хотілося розумувати.

— Думаю, добре, що ти знаєш відповіді на такі питання, — Хагерон усміхнувся йому. — Ти вже маєш тверду думку про все на світі, а я сумніваюся навіть у тому, що мені з'їсти на сніданок...

— І ти хотів би, щоб Повітряний бог особисто тобі допоміг з вибором сніданку?

— Було б непогано.

— Але ж зовсім не цікаво. Вибач, що потурбував. Напевно, тобі варто побути наодинці.

Міро Хагерон подобався Сіфу тим, що ніколи в житті нікого не ображав. Може, виною тому нерішучість і невміння говорити «ні», але навіть це робило хлопця чимось таки приємнішим за інших.

— Досить з мене сидіти на самоті, — підвівся Міро. — А ти сьогодні не зайнятий? Будь ласка, сходи зі мною до бібліотеки! Я б і сам пішов, але боюся... ем... натрапити на одну особу, і зіпсувати настрій...

— Гаразд, тільки... Ти ж знаєш, що боги подають знаки трохи інакше? Будь уважним і побачиш їх.

***

— Ні, я не зрозумів, — Круел склав руки на грудях. — Це була зрада, так?