Не закохуйтесь в чорнокнижників

Душевно

         Поява демона у світі — подія надто грандіозна, щоб залишитись без наслідків. Хочуть того демони чи ні, але від їхнього невміння перебувати в людському середовищі, де вони втрачають свою трансцендентність, темні сили на якийсь час все одно виходять з-під контролю. Тому бібліотека палала чорним пекельним полум'ям, небо виблискувало від блискавок, а злякані учні гасали по всій території, не розуміючи, що це за чортівня.

— Краса яка! — Круел, втім, як завжди, тішився створеним хаосом. — Коли вогонь перекинеться на дерева, то горітиме вже весь університет! Чарівно!

— І все це за секунди? — жахнувся Трістан, приготувавши меч. — Круеле, треба йти звідси...

Через красномовний злий погляд Круела йому довелося замовкнути. Зловісне чорне полум'я на задньому плані несподівано підходило для вигляду розлюченого Круела. Трістан злякався, що вже встиг чимось роздраконити хлопця.

— Здохни! — зашипів несподівано той.

Трістан вчасно зрозумів, що це адресовано не йому (о, дякую всім богам світу!), та обернувся. Червоноволосий демон помітно здавав назад перед Круелом — а саме сховався за дерево, визираючи з побоюванням.

— Ти що тут робиш, Зепаре?! — відразу став в позу Басторі. — Пішов звідси! Геть!

— Пробач, — раптово поступливо відповів той. — Це збіг, запевняю тебе! Але хіба це не чудово? Після довгої розлуки, що утворила порожнечу в моїй неіснуючій душі, ми знову зустрілися з тобою, наче сама доля натякає нам почати все заново!

— Пішов геть! — у Зепара щось полетіло, зважаючи на все, це уламок дерев'яного стручка. Демон вчасно сховався за деревом.

Трістан не зрозумів:

— Що за маячня? Круел, чому ти лякаєш демона?

— Це жалюгідна подоба демона! — поправив Басторі. — Чув, що за мерзоту він городить? Цей виніс мозку пропах ваніллю! Пішли до біса!

— Ти такий жорстокий... — пропхинькав Зепар із часточкою мазохізму. — Проте, коли я був покликаний у твій світ, ми можемо спробувати налагодити стосунки. О, Круеле ти такий прекрасний навіть у гніві, хоча більшою мірою викликаєш пристрасне бажання сховатись під твоє ліжко і влаштуватися там до старості. Тим не менш, я готовий жити під твоїм ліжком, якщо в результаті ми разом візьмемося за руки, а потім, можливо, якось, породимо на світ милих дітей!