Не закохуйтесь в чорнокнижників

Практика. Частина 1

— Оце круто! Подивися туди! — Апсірт притяг Круела за шкірку. — Ти у списку!

— Агов! Я на це не підписувався! — Круел побачив на дошці оголошень, серед найкращих учнів своє ім'я, і дав диву.

— Трістан теж у списку, — посміхнувся той. — Можеш приставати до нього в автобусі.

— Гаразд.

— Ого, так швидко згодився!

Круел уже не слухав. Він уявляв, як затисне свого сором'язливого Трістана до вікна і почне розповідати йому про розчленування трупа. Для Круела – це гарний пікап. Ренкайн підійшов із баночкою газованої води, попиваючи через трубочку, доки не побачив у списку своє власне ім'я і не подавився.

— Якого ж такого морського їжачка?! — здивувався той.

Апсірт посміхнувся:

— Вдало ти списав домашку вчора...

— Та твою ж матір! — заревів той, хапаючись за голову вільною рукою. — І який чорт мене смикнув? Ну їли ж та впали... Ліворуч і праворуч! Ну, матір мою поперчну! Як же мені, собака-балерина, тепер бути? Що ж, яловичину покришити, робити?

Круел засміявся:

— Нічого крутішого я не чув!

— Все не так погано... — Апсірт, як завжди, намагався не губити голову. — Шукай у списку знайомі імена, може, поїде хтось, кого ти хотів би бачити частіше?..

Рен швидко пробігся поглядом по списку, і зробив висновок:

— Альтаїр є.

— Ой...

— Це мої слова... — Ренкайн важко так випив газировку, немов алкоголь якийсь, і продовжив: — Якщо знадоблюсь, я в астралі...

Йому шалено не хотілося бачитися з Альтаїром. Останнім часом йому здавалося, що високі вимоги ельфа щодо звання бойфренда не такі вже й нестерпні. Але ж хіба так можна? З огляду на те, що тепер він зустрічається з Альюдом, якого у списку немає? О, нічим добрим це не скінчиться.

Альюд чекав на нього біля парку. Вони, звичайно, зустрічаються, але... це більше нагадує дуже близьку дружбу. Та й якщо порівняти те, що відчував Ренкайн до Альтаїра і те, що відчуває до Альюда, — взагалі різні речі. Може, так тільки здається?

— Ну? Як тобі список? — Запитав Альюд.

— Жах. Я там є. Даремно вчора списав у відмінника.