Горить вогонь, ти мовчиш,
А туман застилає очі твої.
Душа твоя далі все рине,
Рятуючи від самої себе,
У думах захлинутись тобі не дає.
Та їх не спіймаєш, від них не втечеш,
Скільки ти сил не потратиш.
Тож час свій не гай, подивись же на них,
Перестань від них ти ховатись.
Ти ж знаєш, від них не втечеш,
На те вони думи тільки твої.
Тож прокинься! Не губи ти себе!
Бо далі буде вже пізно.
Поглянь на себе зі сторони,
Заглянь сама собі в очі.
Час свій не гай, туман свій розсій,
Вогню не давай же ти згаснуть.
