Тихо трава шелестить під ногами,
А вітер шепоче простеньку мелодію.
Руки торкаються гіллястих кущів,
А очі бачать лише зелені поляни й ліси.
Зачекайте, це що? Листя барвисте?
Та хіба зараз не літо? А, ні. Уже, видно, осінь.
Вона вже прикрасила свої володіння
На червоно-жовті присмерки.
Та тільки на хвильку очі прикриєш -
І все. Уже безкінечні, білі рівнини.
Дійсно зима: чути як сніг під ногами рипить,
Та й холод підкрадається з усіх сторін.
Стій. Це що таке? Весна вже підкралась?
Та куди ж подівався весь мій час?!
Нещодавно ж були і літо, і осінь, і навіть зима.
Часе, куди ж ти біжиш? Зачекай! Не спіши!
