Я закрила очі всього на хвильку
І здалось, що немає війни,
Вона не стукала до нашого дому
Своїми кривими руками.
Здається, що то грім гучний
Гуркотить на небі прекраснім.
Здається, що гул надворі гучний -
Це вітер грається. Пустує.
Але знову очи розкривши,
Я бачу ту реальність гірку,
Від якої я знову і знову ховаюсь,
Мріючи, щоб це був кошмар страшний.
Інколи я можу очі закрити руками,
Так, як в дитинстві, як дитина мала.
Очі закрию і вигляд роблю,
Що нічого не бачу ось там, навкруги.
Мам, ти ж казала, що все добре,
Коли я прокидалась в дитинстві
Від грому того й шуму вітрів,
Які в вікна постійно шкреблись.
Мам, чому ж ти зараз мовчиш?
Скажи, будь ласка, що то грім,
А не війна жахлива на дворі лютує.
Мам, скажи хоч слово мені...
