Сновидиця

Вступ!

Всім привіт, я Марьям, Марьям Дарсі Андерсон. на перший погляд звичайне дивне дівчисько, але дещо мене відрізняє від інших. І ні, це не моє якогось дива від народження рожеве волосся, і ні, не мій дивний характер. Десь у 6 років я зрозуміла що можу керувати снами, не лише своїми, а й інших:я думала що це норма, адже іншого й не бачила, але коли я спитала в виховательки у дитячому будинку, мене переслали у дитячий будинок для «особливих» дітей. Ні, там не будо інвалідів, навпаки:було багато різних і цікавий дітей, які мали теж особливості. Але й серед них я не прижилась. На їх думку я була «слабка», та мала «не потрібні», «безглузді», і «смішні» здібності. Тоді я зрозуміла, що якщо т не будеш наступати то наступати будуть на тебе, тоді я почала зацматись спортом, бойовими мистецтвами і т.д. . Тоді, мені сили стало мало, хоч я й була досить крупною для свого віку, проти ізгоїв з силами вовкулак, сирен, горгон і сильніших я була нічим. Отже вночі, коли всі спали, я вирішила використати свої здібності. Я скерувала найжорстокішому хлопцю кошмар, від якого він почав заїкатись. Ні, я не хотіла призвести до цього, я лише хотіла їх трішки налякати, але цього не вийшло. Тоді стало гірше:краще вже щоб наді мною знущались і жорстоко піджартовували, але я мала кількох друзів, ніж тепер мене боялись. Я ненавиділа себе, тож після цього я пообіцяла собі не використовувати цю силу НІКОЛИ.
Так і сталось. Зараз мені 15 років, і яка ж я була розчарована коли після того як в 6 класі коли я була вже зростом 166 я перестала рости, але мій зріст зараз мене влаштовує.
Якось ось так я виглядаю:

Не дуже люблю показувати свої фото, але вам я показала щоб ви взагалі хоч трохи зрозуміли як я виглядаю.

Історія починається...