Сновидиця

18.)-хворий

М.-ні...
Ен.-як.. хто.. чому..
(Лікар-Л)
Л.-йому пощастило, що ви його принесли. Він втратив багато крові.. подежи він іще хвилин 30 він би міг бути у критичному стані а може й гірше.
М.-що з ним буде?
Л.-ми його відправимо у міську Єрихонську лікарню, бо ми таке лікувати нажаль не можемо.
М.-я поїду з ним.
Л.-ти впевнена?
М.-на всі 100%.
Ен.-а мене на кого ти лишаєш?!
М.-Енід, я тебе дуже ціную як подругу, але ти не втратила багато крові і не лежиш зараз без свідомості..
Ен.-так, ти права. Вибач.
М.-ні, все добре.

Я пішла у кімнату, я взяла кілька запасних футболок, зняла макіяж, і вийшовши зі школи я сіла у машину швидкої.

(Лікарі-Л1, Л2, Л3, і т.д.)

Л1-ким приходитесь паціенту?
М.-я його дівчина...
Л1-добре, йому потрібне переливання крові.
М.-у мене 1 група, вона підзодить всім, я буду донором.
Л2-ти впевнена? Він втратив багато крові. Доречі, поранення ножове, дуже дивно.. і кому воно потрібно...

Я розуміла що це точно не була випадковість, і він не зробив це сам. Хтось хотів цього. А хто - дізнатись це я і вирішила.

Поки у мене викачували кров, у мене паморочилось у голові, але я не показувала цього. Я була готова на все. Навіть якщо мені потрібно було померти.

Я сиділа у палаті, поки йому перекачували червону рідину яку щойно дістали із мене. Він був підключений до якихось апаратів і.. о боже. Він прийшов до тями. У мене були не сильно помітні синяки під очима, я була блідувата, але трималась. Я підійшла до ліжка..

Кс.-ти... що було... що з тобою... ти захворіла?..
М.-ні, усе чудово... а з тобою що?.. хто це зробив?..
Кс.-я.. не знаю.. не пам'ятаю.. пам'ятаю що мене вдарили чимось тяжким по голові, я впав, і тоді... було боляче. Було багато крові, і далі наче вирізали якийсь час із моєї пам'яті просто вирізали.
М.-коли я прийшла, я побачила тебе.. нерухомого.. я так перелякалась...
Говорила я, дрижачим голосом, очі червоніли, ніс закладало, брови хмурились..
Кс.-чшш.. спокійно, але зараз ж я живий і зі мною все добре, так? — тяжко говорив хлопець хриплим голосом — не плач, серце розривається.
М.-пробач..
Він намагався сісти, але він ще не міг.. я йому допомогла і сіла біля нього

М.-ти не уявляєш як ти мене налякав...
Кс.-вибачай,

Я його обійняла і поцілувала у лоб.

М.-все ж буде добре?
Кс.-все буде добре.
М.-обіцяєш?
Кс.-обіцяю.
Ми посміхнулись один одному. У лікарні він мав лежати ще тиждень, тому я взяла лікарняний і весь цей час була із ним. Ми говорили, кілька раз приходили Енід із Аяксом. Тиждень минув швидко.

М.-ти ніби ще виріс. Як це працює??
Кс.-чорна магія...
М.-чаклун недороблений..

До того моменту вже повернулась Бьянка. Вона нас і зустріла..

Б.-ПРИВІІІІІТ!!!!
М.-ПРИВІІТ!!
Ми обійнялись, а коли я відсторонилась вона почала розпитувати мене. Ну ні, Енід їй все розповіла...

Б.-ну, що ви там, голуб'ята?))
Кс.-все було чудово доки ти не спитала.
Б.-ну що ж ти починаєш. Я просто спитала..
М.-ні, просто ми тільки з лікарні і дуже стомились...
Б.-тоді вибач, завтра поговоримо.)

Ми пішли у кімнату. На цей раз я пішла до його кімнати разом із ним, бо усі футболки я мала віддати у прання, та і чому просто не побути.
Я сиділа на його ліжку поки він був у душі. Я лежала, я вже сходила в душ, і в мене не було домашнього одягу, лише футболка, але і ту я вже замастила. Тому, я не придумала нічого краще ніж сперти футболку або кофту у Торпа. Я взяла якусь футболку, яка була майже вжвоє більше мене, і сиділа на ліжку далі. Я відчувала запах його парфуму, яблучно-м'ятний.

Кс.-мені здається, чи хтось трішечки вкрав у мене футболку?
М.-не вкрала, а позичила. В мене мої вже всі у пранні. Ти ж не проти?
Кс.-ні, я зовсім ні...

Я розкрила руки, жестом кажучи обійняти мене. Він так і зробив. Його сильні руки залізли мені під спину і я була у полоні його тепла.

Кс.-чому ти завжди така холодна?
М.-жаба я...
Кс.-я помітив.

Через хвилинку я вже була тепла, і ми просто лежали. Я навіть заснула. А коли проснулась, Торп лежав нерухомо, але він не спав. Тоді я сказала що мені вже треба йти бо якщо прийде Енід і не застане мене в кімнаті то заб'є тривогу, і якщо мене знайдуть у нього, лежачу на ліжку в його сорочці і його обіймах то нас обох згризуть.

Кс.-жаль звісно, але я тебе завжди чекаю..
М.-добре, дякую, бувай!