Сновидиця

21.)-кінець?..

Lana Del Rey - Summertime sadness
_________________________________

Минув тиждень. Було весело, щодня були якісь заходи, типу «прощальні». Випускний.
Нам видавали дипломи, Енід плакала, я ж стримувала емоції до останнього. Але всеодно заплакала, як би мені не хотілось це робити. Гарячі сльози стікали по щокам, у кінці падаючи з підборіддя. Тоді всі почали святкувати. Ну, як святкувати.. поховання ж теж відзначають, так?..

М.-як.. як так швидко.. чому..
Ен.-і я не розумію... я не готова розлучатись із тобою.. Просто не можу.. не вірю..

по її щокам котились сльози. Я легенько пальцем їх прибрала. Не описати словами наскільки мені не хотілось їхати.

М.-я теж не хочу.. але потрібно... може ви із Аяксом переїдете до Нью-Йорку?
Ен.-поки не можемо.. ми вже арендували квартиру..
М.-...

Я мовчки її обійняла. Мені не хотілось говорити. Не хотілось ще більше її засмучувати. В ту ніч школа зробила нам дійсно хороший випускний. Вони взяли не сильний алкоголь, до якого я вже звикла на вечірках Енід. На мене ринулись спогади... по щоці котилась вже яка по рахунку сльоза. Всі танцювали, веселились, востаннє. Як смертник насолоджується своєю вечерею перед стратою. Як метелик насолоджується останнім польотом. Як сонце супроводжує місяць останніми променями, щоб освітити іншу сторону землі. Я танцювала з Ксав'є:його рухи були тактичними і гарними, а мої - витончені і легкі, наче я ось-ось підлечу.

М.-не віриться, що я все-ж змогла тебе витягнути з-за столу...
Кс.-та я теж..
Я посміялась, але не перестала рухатись. Ми танцювали так, до болю в ногах, а тоді пішли за стіл..

Кс.-ураа!!..
М.-тоді не сподобалось?
Кс.-сподобалось, як ти могла взагалі про таке подумати..
Я самовдоволено посміхнулась і поцілувала його у щоку. На шкірі залишився слід від помади. Вже світало. Все скінчилось. Навчання у Неверморі, пригоди, стрибання по балконам до Енід після побачення, ігри в яких я частіше всього виходила переможцем, все це стало рідним, все це я не можу відпустити.. але повинна. Зранку я проснулась від відчуття чиїхось губ на моєму лобі. Я знала хто це.

М.-добрий раанок...
Кс.-добрий... ми сьогодні їдемо, пам'ятаєш?
М.-нажаль..
Кс.-чесно, я теж не хочу їхати.. але потрібно.

Я зупиняючи сльозу що от-от збиралась випасти з ока кивнула йому і прийнялась складати те що не встигла. Коли я все зібрала, в нас ще був час, і ми вирішили востаннє піти прогулятись у ліс.

М.-кожен раз як перший сюди приходжу. Все таке... гарне.

Він нічого не відповів. Казати було нічого. Ми дійшли до його майстерні.

М.-вперше і востаннє бачу цю майстерню в живу.

Ні, я про неї чула, але ніразу не була..

Кс.-чудова нагода побувати...
Сказав він перед тим як відчинити двері невеличкого сараю. Всередині було досить... мило. Багато різних малюнків було на стінах, деякі стояли спершись на стіну.

М.-туут.. мило!..
Кс.-дякую..

Він зібрав деякі малюнки, один з яких був портретом. Я не вдивлялась, але точно знала, на портреті були ми з ним. Він зпакував їх у сумку, і ми рушили до входу. Там нас вже чекало таксі.

Кс.-ти готова?
М.-ні...

Ми все ще йшли. Хлопець обійняв мене, коли ми сіли у машину.

Кс.-все буде добре..
М.-я тобі вірю.. але мені тяжко. Тяжко покидати Невермор...
Кс.-і мені, сонце, і мені...

Ми їхали десь пів години, але відчувалось це як пів року. На моїх очах навернулись непрохані сльози. Вони гарячим струмком стікали по шкірі, але я не видавала звуків. Я зрозуміла що сама із цим не впораюсь, тому впала в обійми Торпа. Все пройшло так... швидко. А далі усе як в тумані: ми вийшли на вокзалі, сіли в купе, я заснула. Була ніч. Коли прокинулась, Ксав'є не спав: увесь цей час дивився на мене? Ні, він дивився серіал, частково поглядаючи на мене. Я встала з полиці і пішла до нього.

М.-знаєш, Невермор дав мені багато корисних знань, і доповнив мій характер, але є дещо, що він мені дав і я це ненавиджу.
Кс.-і що ж це?
М.-звичка прив'язуватись до всього...

Більше ми не проронили ні слова. Аж доки не зайшли у будинок. Якийсь готель, чи типу того. Тоді я тільки-но мала продавати будинок у містечку неподалік.

//новий час//

М.-так все і було.
Д.-ваау!!
М.-іронія у тому, що тітонька Енід на річницю 10 років запрошує. Поїдемо?
Д.-звііісно! А може ще розповіси якихось історій? Ти так і не розповіла як ти помстилась тому хлопцю який на тата напав!
М.-завтра сонечко, завтра.
Кс.-ходіть їсти!!
Д.-ідеемо!!

Кінець?..

//від автора//
Кінцівка досить неординарна, Д. то Дитина їх типу.. так, я не придумала нічого краще ніж це, і що!.. зате тепер є шанс що далі буде історія про їх дитину але я туди приплету інший фандом.. того чекайте цю кашку малашку😈😈

Це була ваша авторка Саша, буду рада якщо вам сподобався цей фанфік! Всім дякую, до наступної зустрічі :)