Мій перший фанфік. Вибачте, якщо щось буду робити не так, я стараюсь як можу.
|•Історія про дівчину небаченної до цього в серіалі раси:сновидець. Дівчина може бачити сни людей і керувати ними. Звучить безглуздо, так? І все ж, вона приїхала до Невер...
Після цих розмов без секретів і скелетів у шафі-мені стало легше. Так, Енід і Бьянка як і раніше не знають про мої здібності, але так буде краще. Я жила далі спокійним життям десь місяць, я прижилась у Неверморі. До одногу моменту..
Я спала, усе було прекрасно, як мені почало снитись дивне створіння, я намагалась замінити сон, але не могла. Воно було.. скрючене, і воно когось.. їло? Ні, не їло. Вбивало. Це був якийсь чоловік, проходячий повз Невермору. Прокинулась я, з новиною що помер якийсь чоловік. Це був той самий чоловік зі сну.. у нього як і уві сні не було серця.. я злякалась, і мені треба було з кимось поговорити. Я пішла до Торпа-той знав по мене більше ніж хто-небудь інший,і він був ледь не єдиним хто знав про мої здібності. За цей час він став мені мацже рідним, я знала що можу йому довіряти після усього. __________________________________ Ксав'є✨ Привіт.— Можем сьогодні зустрітись біля крипти?—
—Привіт, так! —Щось важливе?
Дуже. Буду чекати тебе о 17:00.—
—А ти не боїшся ведмедя через якого весь Єрихон на вухах?
Про нього поговорити я і хочу.— __________________________________ Уроки промайнули швидко, як і зазвичай. Я почала збиратись, я хотіла одягнути щось зручне, на дворі був грудень, і ось на чому зупинилась:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
І таку куртку
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Зібралась, вийшла. Дуже холодно не було, як останні кілька днів, але сніг був, і він чудово ліпився. Я пришла раніше, тому вирішила ліпити сніговика, коли накатала нижню частиину, з'явився Ксав'є, нарешті. Кс.-сніговика ліпиш? М.-ліплю. Кс.-тоо, про що ти хотіла поговорити? М.-чоловік, якого сьогодні зранку вбив «ведмідь». Кс.-нуу, таак.. М.-не знаю наскільки це правда, але то був не ведмідь. Кс.-а що тоді? М.-я не знаю. Я за кілька годин до йлго вбивства бачила сон, де його вбивало якесь дивне створіння. Звучить, ніби я божеволію. Кс.-цее.. дійсно дивно. Ми почули якесь гарчання за кілька десятків метрів звідси, я сховалась за деревом, а потім вилізла на дерево. Торп дивився щоб я не впала, явно не одобрюючи мою ідею. І я побачила його. Монстра зі сну. Я його швидко сфотографувала, і коли спустилась, показала другу фото. Він був не на жарт переляканий Кс.-что за в біса.. Я жестом йому показала бути тихо, потім пошепки промовила М.-він ще тут. Нам треба тікати. Він зрозумів усе, йому не потрібно було повторювати двічі, хоч і говорила я дуже тихо. Ми зі всіх ніг побігли до Невермору, і вже біля воріт змогли зупинитись аби віддихатись. М.-тепер я впевнена, що я не божевільна дівчина якій сняться сни з якимсь монстром. Кс.-от тільки що робити. М.-шукати інформацію, а що ще. Я спробую пошукати. Кс.-добре.. І він пішов до своєї кімнати. У мене є відчуття, ніби він щось приховує. І це не дає мені спокою... я сіла на найближчу статую. Запрокинула голову, від безвиході, і побачила дивний знак. Якийсь череп... Точно! Коли я дивилась речі моєї матері, я там знайшла якусь книгу, з записами клубу «Беладонна», це їх емблема. Я вирішила подивитись в книгу, там писало загадки, я спочатку не зрозуміла, а тоді склала все докупи, і зрозуміла.. коацнула пальцями двічі і відкрився прохід. У всіх свої скелети в шафі, так?.. тоді це, цілий морг. Коли я спустилась в потаємний прохід,я побачила бібліотеку, іншу, старовинну. Там висіли портрети різних людей, видно, випускників Невермору. Портрет моєї матері там також був, і вона була така.. схожа на мене. У неї було теж довге рожеве волосся, худе тіло, зелені очі. Я аж прослізилась, як на мене одягнули мішок, і, видно, викрали. Я чула різні голоси:чоловічі і жіночі. Тоді мене переповнювали емоції, і я випустивши її всю починала висилати страшні видіння прчмо наяву, вони не розуміли що відбувається, і я теж. Коли я заспокоїлась, мене посадили на стілець. У мене було зібране волосся,і під капюшоном його вдно не було, на лиці був шарф. Видно було лише очі.
??-хто посмів пробратись в святилище нашого клубу?!.. М.-я. Далі говорив інший голос. ??-я-це хто? М.-якщо це так важливо, то у ваше «святилище» яке ви не прибирали вже більше року видно, проникла Марьям Дарсі Андерсон. Задоволені? Вони познімали маски. Там я побачила знайомих мені людей, і тих кого я побачити аж ніяк не очікувала. Бьянка, і.. Ксав'є?..
