Сновидиця

5.)-навчання-ось що потрібно.

Кс.-доречі, що ти читала?
Він хотів взяти книгу з моїх рук, але я її не випустила
М.-гоголь, мертві душі.
Кс.-цікаво. А що далі будеш брати?
М.-напевно Стівена Кінга, не знаю який конкретно твір.
Я це вимовила, поклавши книжку на стіл бібліотекаря. Взяла іншу, подякувала, і ми попрямували назад.
Кс.-то тобі подобається містика?
М.-і хоррорм, і криміналістика, і фентезі.
Кс.-по тобі видно.
Він посміхнувся. Поклавши книгу до сумки, я збільшила крок щоб швидше дійти до кімнати. І через десь три хвилини ми вже були на місці.
М.-вітаю у мене в кімнаті. В принципі, можеш робити що захочеш, тільки не кричати, не смітити, і нічого не ламати.
Кс.-добре зрозумів.
М.-можеш піти на балкон, там мережа краща.
Кс.-ні мені не потрібно. В тебе є аркушик якийсь не потрібний і олівець?
М.-так, а ти малювати будеш?
Кс.-так.. галявину зі сну.
М.-круто, удачі.
Говорила я доки давала йому папірець і олівця. Сама ж я лягла на ліжко і почала читати. Була вже десь третя година, коли Ксав'є домалював, і вирішив показати мені свій малюнок. Все було точно так само як у його сні, але за точність я його похвалити не могла, адже він не знає що це моя заслуга.
М.-дужее... гарно! Впевнена що у сні воно так і було.
Кс.-дякую, я ціную це
Ми не так давно знайомі, а він вже переймає мої звички. Цікаво..
М.-Енід щойно написала що вже йде від Аякса, тому ти можеш повертатись.
Кс.-виганяєш мене?–казав він з очевидною насмішкою.
М.-майже, мені треба до навчання готуватись.
Кс.-так, так. Звісно. Вибач.
М.-нічого страшного, буває. В мене також гумор не найкращий.
Ми попрощались, і він пішов. Дивно, що він залишив свій малюнок тут. Він навіть і мене намалював.. не думала, зо хтось колись буде малювати мене з метеликом у руці на галявині під місячним сяйвом. Але я відклада малюнок я почала готуватись: складала підручники, готувала форму, ставила будильник, ну і що зазвичай роблять перед заняттями. Зробивши все, сіла читати, а коли відклала книгу не помітила, як заснула. Уві сеі я продовжувала повторювати інформацію. Круто бути сновидицею. У тебе вдвоє більше часу, і ті години які ти спиш, ти можеш використовувати з користю. І ось я чую будильник..

Проснувшись, я зробила ранкову рутину, одягла форму (на щастя, по моєму проханню мені видали штани замість спідниці), я зібрала довге блідо-родеве волосся за допомогою крабику, і вирушила. Я зустрілась з Бьянкою, ми трохи поглвлрили і виявилось що перший урок- фехтування. Я була рада, адже як я вже казала, я мала хорошу фізичну підготовку, і я була впевнена у вчительських здібностях Бьянки. Ми прийшли, я одягла костюм, і тренер почав мені пояснювати...

Теорія теорією, але без практики мої знання-ніщо. Я стала в пару з Бьянкою, та обіцяла мені піддатись щоб я зрозуміла що і до чого. Насправді тяжкого нічого не було, але перший раз у мене не виходило. Коли я відпрацювала елементарні рухи, мені запропонували потренуватись іще з кимось. До мене в пару стала дівчина на ім'я Йоко, згадала, це вона була на вечірці.
(Йоко-Й.)
Й.-що ж, почнемо?
М.-так..
Й.-не нервуй, і не бійся. Фехтування-мистецтво, ти-художник, малюєш кожен рух. А дрижачими руками прямої лінії не намалюєш. Навіть якщо програєш, усе добре, ти ж лише перший день тут.
М.-дякую, я ціную твою підтримку.

І ми розпочали. Її рухи-витончені, видно, що рука набита, вона рухалась елегантно, наче лілія, що колишеться на воді. Я намагалась також не відставати, але я рухалась чітко, і швидко. Ііі.. перше очко моє! Так!

Й.-чесно, я здивована. Ще такої техніки не бачила, але це було круто.
М.-у мене немає техніки. Я рухаюсь механічно, як і звикла, але дякую.

І ось урок закінчився. Інші уроки були нудні, по-типу математики, історії. Далі було щось цікаве, ботаніка. Мені це подобалось, адже на рослинах я більш-менш зналась.

В кабінеті було досить гарно, та що там гарно:це була ціла оранжерея. Ботаніку нам вела Місс Торнхілл, це вона приносила мені квітку. Воно й не дивно.

Ми всі почали розсідатись по місцям, і так вийшло, що місце було тільки біля мого друга, Ксав'є. Не подумайте, я не так швидко прив'язуюсь до людей, і зазвичай не називаю людей яких знаю кілька днім друзями. Просто якщо він мене називає другом, то я буду також. Така вже я.

М.-вільно?
Кс.-так, сідай–мовив юнак сунучись, звільняючи місце.—зараз буде ботаніка, ти вже щось знаєш?
М.-так, я досить багато знаю про рослини, і, як би то дивно не звучало, люблю писати конспекти.
Кс.-ого, це круто. Я б теж хотів так вміти.

Почався урок, вчитель задавала різні питання, дивно, я їх всі знала. Давала відповіді. Вчителька була досить здивована... я писала конспект, він вийшов досить гарний і довгий, але все що потрібно я виділила. Коли вчителька розповідала щось, мій сусід щось малював. Чи когось. Це була... жінка. Схоже, його мати, але тепер вона посміхалась. Очі грали зеленими фарбами, одяг був чистим, а на лиці сяяла посмішка. Схоже, він відпустив свій страх, адже лице жінки говорило саме за себе.

Уроки закінчились, я пішла у кімнату, як мене хтось наздогнав..
Я почула знайомий голос.
Кс.-привіт.. можеш допомогти з конспектом?
М.-так, звісно. Сьогодні у мене о 17:00.
Кс.-так, добре...

Гхаах.. тепер мені точно не уникнути питань від Енід і Бьянки. Вони не відстануть, доки я не «признаюсь» їм що у мене із Ксав'є. Але ми просто друзі.

||900 слів||