Братик.

Боюся

Хлопці вийшли на вулицю. Був спекотний вечір,але сонце тільки-но почало сідати. На небі ледве було видно місяць..Так гарно дивитись на місяць,коли ще не стемніло,це якось особливо.
Тепле повітря дмухало в обличчя юнаків які повільно йши,розглядаючи багатоповерхівки навкруги.
-Неподалеку тут є цілодобовий магазин-вказуючи пальцем у бік сказав Мінхо.
-Так?може сходимо туди трохи пізніше?
-Я не проти.
Далі Джісон йшов за Мінхо,він не знав куди веде його новий знайомий,але він слухняно йшов.
Тепло,дерева трохи хиталися видаючи тихий та приємний звук навкруги..Звичайний літній день. На вулиці стає трохи прохолодніше,і підлітки виходять гуляти зі своїми друзями.
Джісон й далі йшов поруч з Мінхо,а тоді спитав:
-Якщо не секрет,куди ми йдемо?
-Тут недалеко є парк,як на мене гарний,також друзі мої там зазвичай гуляють,якщо не проти,можемо познайомитися.
-Я тільки за!
Хлопці швидко дійшли до парку.
Недовго ходячи парком,Джісон вже побачив невелике озеро,де знаходилися лебеді. Символ кохання.Якщо один лебідь помре,другий не витримає цього,і також рано чи пізно помре..Чому люди в коханні не такі?Не в тому сенсі,що треба помирати..Є люди які зраджують,роблять боляче,вбивають словами..Тим часом як лебеді цінують своє кохання і буквально не можуть дихати без неї.
Далі Хан побачив фонтан біля якого відчувалася прохолода. Вода у фонтані було як не дивно холодна. Коли Джісон доторкнувся руками до струмення,по тілу юнака відчулася насолода..Ніби його тіло поклали у холодильник під час вулканічного виверження..Дивне порівняння..
Джісон набирав трохи води у свої долоні,а тоді вмив нею своє обличчя.
На телефон Мінхо подзвонили.
-Алло?Так..ми гуляємо,я ж казав..
Мінхо якийсь час слухав людину на тому кінці слухавки,а тоді скинув дзвінок і голосно сказав:
-Та ну блять.
-Оу..щось сталося?-обережно спитав Джісон дивлячись на юнака.
-Батько подзвонив і сказав,щоб ми йшли додому..Але я взагалі не знаю нахуя..Нам не по 10 років,тим паче я попередив.
-Не нервуйся так,чого ти..котра година?
-21:23
-Ладно..ходімо додому.
Хлопці швидко йшли додому. Мінхо йшов дуже агресивно..його погляд на будь яку річ немов вбивав це,він вбивав одним поглядом..але переводячи погляд на Джісона,чомусь одразу його очі ставали більш невинні,спокійними,ніби ще секунду назад він не був готовий вбити все живе на планеті Земля.
-Ти так розлютився через це..-сказав Джісон дивлячись на Мінхо.
-Так,бо це тупо..навіщо він так зробив,ми могли гарно погуляти.
-Не знаю..-Джісону хотілося поговорити про що небудь з Мінхо,але по його вигляду можно було зрозуміти,що краще його зараз взагалі не чипати.
-Вибач,що нормально не погуляли,я навіть не встиг тебе познайомити зі своїми друзями..Жах.
-Все нормально,в інший раз познайомимося.

Зайшовши додому хлопці зупинилися у коридорі,де стояв чоловік.
-Переодягайтесь,я вас чекаю у кімнаті Мінхо.
-Якось вже це дивно..-підкреслив Хан.
Мінхо мовчки перевзувся і недовго чекав на Хана,а тоді вони вирушили у кімнату.
Хлопці сіли на ліжко і запитально подивилися на чоловіка попереду.
-Тож,не буду ходили навкруги. Кімната Джісона трохи виявилася не готова,бо як я зараз побачив,там треба замінити ліжко,шпалери і трохи з підлогою треба вирішити..Тому Джісон якийсь час буде жити і спати з тобою,Мінхо.

Хлопці переглянулися мід собою,а тоді повернули свої погляди на чоловіка з очами у розмірі 5 копійок.
-Вибачте,але я дійсно думав,що кімната нормальна,поки не передивився..Вибачте,Мінхо,Джісон.
-Всеодно вибору немає..тому ладно.-відповів Мінхо зітхаючи.
-Ось і добре,Джісон,облаштовуйся,а я пішов тоді.-з цими словами чоловік вийшов з кімнати закривши двері.
-Вибач..через мене в тебе тепер не буде особистого простору..мені трохи соромно за це.
-Не ти ж це вирішив..Але з іншого боку.. це привід ближче познайомитися..якщо ти розумієш..-посміхаючись сказав Мінхо дивлячись на реакцію Джісона.
-Ось бовдур,га..-сміючись відповів Хан штовхаючи хлопця у плече.
-Все все..жартую я.-також сміючись сказав Мінхо.
-Якщо ти не проти,я у ванну і спати вже піду..бо день втомив мене.
-Я теж,тоді після тебе піду.
Мінхо дав необхідні речі для Джісона(зубна щітка,футболка з шортами) і Джісон пішов у ванну кімнату.
Роздягнувшись хлопець зайшов у душову кабіну і увімкнув воду. Тримаючи шланг у руці хлопець почав співати пісню в нього ніби у мікрофон:
-ОУ ПАМАЛІВ МІЙ НІЖНИЙ ГЕЕЕЛЬЬЬ...
-ДІВЧИНКА ВЕНЗДЕЕЕЙ З ОСТАНЬОЇ ПАРТИИИИ НАПИШУ ТОБІ ПІСНЮЮ АЛЕ НЕ ДЛЯ ТОП ЧАРТІВ..
-У МУЖЛАН НЄТ ПРАВ У МУЖЛАН НЄТ ПРАВ..ДАМИ БАГІНІ.
В хлопця почався вже розпал особистого концерту на одну особу..як тут почулося гучне "КХМ-КХМ".
-БЛЯТЬ-крикнув наляканий хлопець.
Через запотіле скло було видно лише силует людини яка стояла за склом.
-СУКААА ПРИВІДДДД-кричав Джісон.
-Та який нахуй привід,Боже мій.-почулося за склом.
-М..Мінхо?
-Ні блять,Бог,хоча..я і є Бог.
-Що ти тут робиш..?
-Я рушник забув тобі дати,я покладу його поруч з твоїми речами.
-Типу..дякую.
-Типу будь ласка.Доречі..нічого такий концерт в тебе тут,може я залишуся тут?-трохи сміючись сказав Мінхо.
-Ні,вийди!
-А якщо не вийду?..голий вийдеш мене виганяти?
-МІНХО!-незадоволено крикнув Хан.
-Все все,йду..а я так хотів послухати про дівчинку Венздей..
Почувся звук дверей,а тоді Джісон швидко закінчив всі справи і вийшов з ванної кімнати.Зайшовши до кімнати,він почув слова:
-Оу..Я сьогодні буду спати з зіркою?Та невже?може автограф дасиш?Мені будуть заздрити..Боже мій,та я сам собі заздрю!-ледь стримуючи сміх казав Мінхо.
-Притрушений..як багато ти чув..?
-Від початку..не так багато.
-Блять..чому ти одразу не сказав..-мовив Джісон лягаючи у ліжко.
-Ти так співав..не хотілося тебе перебивати,хотілося насолоджуватися шедеврами світу..Доречі про мужланів факти.
-Та йди ти знаєш куди..
-Так,я пішов у душ,нажаль,на мій концерт ти не зможеш прийти,бо я вмію зачиняти двері..-сміючись казав Мінхо..але неочікувано отримав капці в спину.
-Боюся боюся-вибігаючи з кімнати сказав Хо.