Братик.

І що далі?

На ранок хлопці прокинулися від різкого дзвінка у двері. Була дев'ята ранку.
Хлопці через це прокинулися,але не звернули увагу і продовжили солодко спати.
Другий дзвінок.
Джісон сів на ліжко і протер очі руками. Тоді хлопець повернув обличчя за спину,де знаходився Мінхо,який солодко спить без футболки лише в трусах..Джісон перевів погляд на своє тіло,і побачив теж саме,на ньому лише труси..Він не пам'ятає коли вони встигли хоч щось одягнути,але маємо що маємо,добре,що не голі.
У двері знов подзвонили і Джісон встав з ліжка і попрямував до дверей..Усвідомивши що він лише у білизні він забіг до кімнати і накинув довгу футболку яка лежала десь поруч з ліжком,це була не його футболка,але не найкращий момент думати чи обирати. Він підбіг до дверей і привернув замок.
-Ну нарешті,добрий ранок-сказала жінка заходячи додому,а за нею і чоловік.
Вони всі привіталися,а тоді жінка сказала:
-Ви досі спите?де Мінхо?Що це за футболка на тобі?
-Якийсь допит..Мінхо спить,його футболка напевно..Ам..він мені дав,вона зручна.
-Гаразд,тоді ми будемо трохи тихіше,якщо хочеш,можеш йти спати також.
Жінка з чоловіком пройшли до вітальні.
Джісон попрямував до кімнати з Мінхо і тихенько відчинив двері,але зайдячи до кімнати він побачив Мінхо який сонним поглядом дивився у вікно.
-Оу..добрий ранок,якщо хочеш,можеш лягати спати..-мовив Хан закриваючи двері.
-Ні..А тобі пасує ця футболка-мовив Мінхо сонним голосом.
-Вибач..треба було відчинити двері і це єдине,що було під рукою..я зараз зніму.-Джісон вже збирався знімати її,як його перебили.
-Не треба,якщо хочеш-залиш собі..Доречі,гадаю нам треба обговорити вчорашне.-перевівши погляд з вікна на хлопця біля дверей мовив Хо.
-Ам..точно треба?
-Ну ти сідай у ліжко,чого ти там стоїш.
Джісон сів у ліжко навпроти Мінхо і дивився на нього,але коли спіймав його погляд на собі одразу прибрав свій погляд донизу.
-Хах,а вчора ти не був таким сором'язливим..-сміючись сказав Мінхо.
Запала невелика тиша,але її швидко прибрав Хо.
-Ти це зробив бо випив?
-..Ти не дуже був проти..
-Не ігноруй моє питання.
-Ні..але це дало мені сміливості,все,що було я дуже добре пам'ятаю.-соромлячись мовив Джісон.
-Оу..зрозуміло.
-Чому ти не відштовхнув мене?-піднявши осі на обличчя Мінхо спитав Хан.
-Бо я захотів цього.
Ці слова збентежили обох хлопців і вони відвели погляд від один одного.
-Я все зробив правильно?-ледве сказавши спитав Хан.
-Єдине,що ти не розтягнув мене,і спочатку було боляче..але..Черт як це стидно обговорювати..Але ти зробив все приємно.
-Дякую..-тихо відповів Джісон.
Вони вдвох дивилися у вікно згадуючи ніч.
-Так добре робив,що мені трохи боляче сидіти..-сміючись сказав Мінхо.
-Вибач..Може можно якось це прибрати?
-Та ні..і навіщо ти вибачаєшся,Боже мій.
Джісон ніяк не відреагував на це.
-І що далі?-спитав Мінхо.
-А що далі?..-перепитав Хан.
-Це ж нічого не означає,так?
-Напевно.
Вони якийсь час продовжували сидіти мовчки,а тоді Мінхо мовчки встав з ліжка і вийшов з кімнати. Джісон провів поглядом хлопця з кімнати нічого не сказавши. Через пару хвилин хлопець зайшов з двома чашками. Він сів перед Джісоном і простягнув предмет у руки юнака.
-Що це?-спитав Джісон тримаючи чашку у руках.
-Гадаєш отрута?
-Я ж серйозно.
-Ладно,це звичайна вода в якій розчинена пігулка.
-Дякую..вона насправді не завадить,голова трохи гуде.
Вони без слів випили воду і поставили чашки на стіл поруч з ліжком.
-Поки я був на кухні,мені тато сказав,що вони знов йдуть до когось у гості.
-Гаразд(?).
-Вони ніби повії на виклик блять.
Джісон засміявся,що ледь не впав з ліжка.
-Ну давай,падай. Ми ж міліонери,нове тіло тобі купимо.
-Та досить!-сміючись сказав Джісон.-я ледь не впав,а ти жартуєш.
-Хто жартує?Я?Ти що..як ти міг таке подумати?Я не люблю жартувати,це не моє.
-Згоден,жартувати-то не твоє.-хіхікаючи мовив Хан.
-Ееей!Я ж не так образливо!
Мінхо відвернувся від Джісона роблячи вигляд ніби образився.
Джісон сміявся у спину Хо інколи тикаючи у нього пальцями.
Через хвилину Мінхо повернувся знов обличчям до хлопця зі словами:
-Ображатися нудно..Іу.
Вони трохи посміялися,а тоді Джісон спитав:
-Коли батьки йдуть у гості?
-Десь о сьомій.
-Добре.
-Давай навчу грати на гітарі?Щосб легке.
-Тааак..бо вчора щось пішло не по плану.
Джісон не відповівши на це підійшов до стіни де стояла гітара у чохлі,а тоді взяв її і знов сів на ліжко. Він витягнув гітару з чохла і поклав собі на коліно. Він поклав пальці лівої руки на струну і затримав акорд,а тоді правою рукою легенько провів рукою по струнам вниз. У кімнаті пролунав ніжний звук гітари.
-Тож,візьми гітару,і я спробую навчити тебе.-мовив юнак простягаючи гітару у руки Мінхо.
Хлопець обережно взяв інструмент,поклав так само як Джісон і подивився на хлопця зліва.
-Дивись,поклади пальці ось сюди,сюди,і сюди..-тикавши пальцем на струни сказав Хан.
Мінхо повільно поклав пальці на струни і затримав їх.
-Молодець,тепер правою рукою проведи повільно вниз,відчуй інструмент.
Мінхо слухняно зробив те,що сказав Хан.
-так..ти трохи не дотримуєш акорд,поклади пальці ближче до ось цієї палочкі,бачиш?
-Так..але..якось не виходить,блять.
-Тихо,зачекай.
Джісон поклав свої пальці не пальці Мінхо і натиснув на них,тим самим пальці Мінхо ще більше притиснулися до струн.
-Знов проведи правою рукою.-мовив Джісон.
Мінхо так і зробив. Звук став одразу дзвінким,приємним для вух.
-Ось бачиш!Не погано.
Джісон підсів ближче до Мінхо,і взяв у свою руку пальці Хо.
-Дивись,вказівним пальцем затримуєш третю струну,тобто цю,далі середнім п'яту,а безіменним четверту. Затримуй.
Мінхо уважно слухав хлопця і все робив. Його пальці були під контролем хлопця. Він тримав його. Його тіло торкалося і взаємодіяло з Мінхо.. Такі дії не давали Мінхо зосередитися на музиці..Чомусь він не міг повністю увійти у музику,його думки були лише про дотики Джісона і від невеликою болі в пальцям від гітари.
До хлопців несподівано зайшла мама.