Братик.

Дякую

Невдовзі мама з сином приїхали у новий дім. Вони швидко піднялися на другий поверх до квартири і подзвонили у двері,бо їх ключі поки не готові. Їм відкрив Мінхо з гарною посмішкою і привітав їх.
Джісон зайшов у коридор і поставив пакет на підлогу.
-Що там?-спитав Мінхо дивлячись на пакет.
-Там для вас дещо,єдине,я заберу пляшку вина,і тоді все повністю ваше.-відповіда жінка вже проходячи у вітальню.
Мінхо приніс пакет на кухню і поставив його на стіл,Джісон пішов разом з ним.
Жіночка витягла з пакету пляшку вина,і додала:
-Ми з Пан Со Хеком підемо до його доузів знайомитися,тому ви залишитесь одні,будьте будь ласка обережними,не зробіть нічого з квартирою-зі сміхом сказала жінка.
-Ну мамо!-сказав Джісон.
-Все все,котра година?-спитала мама.
-Вже..19:07-відповів Мінхо намагаючись влитися у розмову.
-Ой!Ми вже запізднюємося..Пан Со Хек!!!виходимо!-крикнула матір.
Через декілька хвилин батьки вже прощалися зі своїми синами і вийшли з квартири.
-Щож..пішли брати пакет і у кімнату?-запропонував Мінхо.
-Гаразд.
Хлопці зайшли на кухню. Джісон взяв два келика з шафки,поки Мінхо відніс пакет до кімнати.
І ось,два хлопця вже сиділи у ліжку і відкривали пакет.
-Тож..три пляшки вина..Три?так багато..-мовив Мінхо розглядаючи пакет.
-Ого..але тут є полуниця і вже нарізані яблука..не все так погано.
-Так..тож..почнемо?
-Так.
Хлопці відкрили першу пляшку червоного вина і розлили по келихам. Хлопці зробили ковток.
-Мм..смачно.-мовив Мінхо.
-Так,згоден..-погодився Джісон.
-Щоб було веселіше,згадаємо ніч..Чому ти не зупиняв мене?-з посмішкою спитав Мінхо.
-Я вже казав,бо був у шоці,і взагалі забудь це!
-Таке не забудеш..чи ти хочеш обговорити твій концерт у душі?
-Ні..вважаю це найжахливішим днем знайомства.-з соромом сказав Джісон.
-Проте,смішно і вже є,що згадати.
Хлопці швидко допивати келихам знов заповнюючи їх і знов залишаючи пустими..Вже через двадцять хвилин першою пляшки вина немає,відкрилася друга. А хлопці стані більш веселими і відкритими.
-Тож говориш вона тебе відшила?-спитав Джісон.
-Так,але саме смішне,що потім..-Мінхо почав розповідати.
Ковток..другий..п'ятий..Другий келих..Вони не слідкували за діями,що самі дивувалися,що їх келих вже пустий.
Хлопці ставали все більше відкритими і розпусними.
Відкрилася остання третя пляшка.. Юнаки вже трохи плуталися у словах,думки самі говорилися,і тіло було рослабеним.
-Мінхо..-мовив Джісон роблячи великий ковток вина вже не заїдаючи фруктами.
-Так?-сказав Мінхо також роблячи ковток вина.
-Ти знаєш,що я незайманий..?
-Вже так,але навіщо мені ця інформація?-знов роблячи ковток мовив Хо.
-Навчи мене..трахатися..-різко мовив юнак допиваючи вино з келиха.
-Що..?-Мінхо подавився полуницею від цих слів.
-Навчи мене трахатися..Ти казав,що в тебе був секс з хлопцем..Просто навчи мене..прошу.
-Але..як?..
-Не роби дурного..на практиці.
-Джісон,що б ти не придумав,це маячня.
Джісон якийсь час просто дивився на Мінхо..він думав,що з ним відбувається,чи то його бажання?чи це бажання вина всередині нього?
Джісон сів поруч з Мінхо і подивився прямо у його очі..
-Мінхо..будь ласка.
-Джісон..ні!
Хан приблизив своє обличчя до шиї Мінхо,але зупинився очікуючи будь який дій. Але їх не було. Хан приклав свої вуста до м'якої шиї юнака і поцілував її. Він відчув як Мінхо зковтнув ніби проковтуючи страх..Хан не зупинявся. Він почав повільно робити оберти язиком,а також залишаючи багряні сліди на білій шиї Мінхо. Чи це робить червоне вино всередині Хана?
Джісон повільно спускався поцілунками нижче до кінця шиї роблячи рядок з поцілунків. Він не зупиняється..він йде далі.Ніжно,обережно,розслідуючи і вивчаючи тіло юнака навпроти.
Мінхо сидів нерухаючись..він відчував ніжні поцілунки Джісона,які виходили дуже добре,знаючи те,що він це робить у перший раз.
Джісон відсунув своє обличчя і подивився на Мінхо. Вже стемніло..єдине місячне сяйво освітлювало кімнату. Статура юнака при цьому сяйві була неймовірна,вона притягувала Джісона,вона так і кричала"Візьми мене"..або це чулося напою всередині обох хлопців.
Джісон досі дивився на обличчя Мінхо..він чекав реакції,будь який слів,аби вони були.
Вони дивилися один на одного..їх об'єднувала тиша,яку швидко прибрали слова:
-Хан..продовжуй..