Братик.

Щось не так?

-Ти ще питаєш,чому я так вирішив?-перепитав Джісон.
-Ми не малі діти,ніхто змушувати спілкуватися нас не буде,ти ж й сам розумієш. Ні так ні.-продовжував Джісон.
-Все,захлопнися. Говориш маячню якусь. Можливо я й не проявив зацікавленість,але чому б не спробувати нормально познайомитись?-сказав Мінхо дивлячись на Джісона. Мінхо посунувся трохи ближче до хлопця поруч,продовжуючи дивитися на нього.
-Тож..розкажи щось про себе,що любиш,чим займаєшся?які плани на майбутнє?-спитав Мінхо.

Мінхо-18 років,не любить двіж,просто обожнює своїх котів..Котики>>>>>світ. Любить більше сидіти вдома,часто читає книжки,доволі закрита людина. Любить довгі душевні розмови,особливо ввечері,або вночі.

-Ну..я люблю грати на гітарі,пишу пісні,але як на мене,показувати їх людям поки що рано. Люблю прогулянки,дискотеки,я доволі гучна людина..люблю коли весело і драйвово і екстремально...Плани на майбутнє?Туди сюди і мільйонер..А ти що розповісиш?
-Оу..Плани на майбутнє в нас однакові..ну,я навпаки людина,яка більше за спокій,хоча іноді теж люблю екстрім..Більше полюбляю сидіти вдома,розмовляти про все завгодно..також просто обожнюю котиків..скажи милі?Ну скажииии-почав повторювати Мін.
-Так..Дуже милі,я люблю котиків..На них можно дивитися 24/7.
-Доречі,завжди мріяв навчитись грати на гітарі,як на мене це так класно і естетично..прикольно.
-Так?коли ми завтра перевеземо речі,могу дати свою гітару,чомусь трохи навчу,якщо ти хочеш..хочеш?-спитав Джісон закліпаіши очами ніби благав юнака.
-хм..я не проти,тоді завтра в мене буде заняття?-з посмішкою сказав Хо.
-Так-також посміхаючись сказав Хан.
Якийсь час вони сиділи і вдвох думали,про щоб поговорити. Джісон настукував пальцем якийсь ритм по коліну,трохи руйнуючи тишу в кімнаті.
-В мене є троє котів-перебиваючи тишу мовив Мінхо.
-Справді?Де ж вони!Мені терміново потрібно їх погладити-роздивляючись кімнату й посміхаючись спитав Хан.
-Можливо під ліжком сховалися..Злякалися скоріш за все.
Мінхо встав з ліжка і присів біля нього розглядаючи підлогу. Трохи погукавши він все ж таки знайшов котика під столом. Взявши котика на руки він знов сів на ліжко і просунув у руки Джісона милого й пухнастого котика.
-Який він милииииййй-почав говорити Хан посміхаючись і дивлячись на котика.
-Його звуть Дорі,погладь його,він добрий.
Джісон слухняно почав гладити котика,а той ліг на коліна юнака і почав приємно муркотіти в тиші.
-Аааа я зараз помру від милоти-тихо сказав Джісон.
-Я теж!!-також тихо повторив Мінхо.
Вони перекидувалися словами пошепки,ніби якщо скажуть трохи голосніше,щось станется,але вони не зупинялися так розмовляти.
-Подивись на нього,він зараз так мило лежить..-вказав Джісон.
-Не рухайся,я зараз швидко сфотографую.
Мінхо схопив телефон з боку і увімкнув камеру. Він трохи ближче посунувся до Джісона,щоб краще сфотографувати Дорі.
Обличчя хлопців були доволі близько,Джісон чув як дихає Мінхо,він відчував цей подих поруч. Десь хвилину Мінхо робив фото з різних боків,щоб обрати найкращу,а потім Мінхо в кінці сфотографував Джісона.
-Хееей,що ти робиш!-трохи соромлячись сказав Хан.
-Фотографую тебе!не можно? Якщо хочеш,вмдалю фото.
-Ну..я не проти...фотографуй.
Джісон трохи повернувся обличчям до камери і почав смішно позувати.
Хлопці сміялися з фотографій,інколи показуючи пальцем на котика який спить,і їх голосних юнацький сміх ставав на деякий час тихішим,але після ще декількох смішних фотографій дзвінкий сміх знов лунав по всій кімнаті.
-Дай свій номер!або телеграм,я зараз перекину тобі твої фотографії-сказав Мінхо.
Джісон промовив свій номер телефону,який Мінхо швидко записав,і вже через хвилину на телефон Хана прийшли повідомлення.
Продивляючись світлини Хан спитав:
-Може прогуляємось?ти покажеш мені,що де і як тут..гаразд?
-Так,ходімо,тільки мені треба перевдягнутися,зачекай п'ять хвилин.
-Гаразд..може мені вийти?-спитав Джісон.
-Та ні,в тебе на колінах Дорі,сиди.
Мінхо підійшов до шафи і відчинив її,трохи оглянувши її він витягнув білу футболку і сірі шорти. Він поклав їх на край ліжка,а тоді зняв футболку.
Джісон дивився на накачане тіло Мінхо..його прес і руки..така гарна статура..Хотілося дивитися на це все довше і довше..насолоджуватись цим.
Мінхо подивився на Джісона,який не кліпавши роздивлявся хлопця.
-Ау,вас викликає Земля!Прийом.-сміючись сказав Мінхо.
-Ой,вибач..
-Чого так дивишся на мене? Щось не так?
-Та просто задумався і так вийшло..
-Гаразд-відповів Мінхо одягнувши білу доволі довгу футболку. Швидко переодягнувши шорти,Хо взуває гарні білі кеди і каже:
-Ходімо?
-Так так.
Хлопці вийшли у коридор,і коли Мінхо відчиняв двері крикнув:
-Ми гуляти,бувайте.
І хлопці вийшли на вулицю спускаючись прохолодним під'їздом.