Братик.

1:1

-Хо..я..-Джісон дивився на Мінхо,розглядаючи його стурбовані очі наповнені надією.
Він якусь мить мовчав,але врешті відповів:
-Я навіть не знаю,що сказати тобі..В мене такі різні відчуття..Але,я гадаю,що поки що рано,ми вдвох не розуміємо,чи є хоч якісь почуття,а також ми тепер брати і..
-Закрили тему.-сухо мовив Мінхо продовжуючи йти.
Джісон мовчки йшов поруч,інколи дивлячись на Хо. Йому було шкода,що відмовив йому,але він сам не знав своїх почуттів,це було б не правильно якщо б не мав почуттів і зустрічався.
Через десять хвилин Мінхо нарешті сказав:
-Прийшли.
Джісон оглянувся по бокам,але не побачив майже нічого,окрім звичайного району,з невеликими будинками,супермаркету і секс-шопу..
-Ти щось хочеш купити поїсти?-спитав Хан.
-Майже,пішли,відмова не приймається.
Мінхо швидко схопив за руку Джісона,а тоді попрямував на право у приміщення під назвою "секс-шоп".
-Куди ми..
-Ччч!
Хлопці швидко зайшли всередину і одразу почули "Добрий день" після дзеленчання невеликого дзвіночка,який висів над дверима.
Мінхо підійшов до одного з стелажів,де знаходилися ділдо.
-Що ми в біса тут робимо.-спитав Хан.
-Без зайвих питань,питаю лише я,ти тільки обираєш.
-Мінхо але..
-Не змушуй мене зробити щось,що може тобі не сподобатись. Дивись що хочеш,і ми це візьмемо.
Мінхо почав роздивлятись асортимент,поки Джісон стояв у шоці дивлячись на ці "дитячі іграшки". Мінхо вийшов з зони огляду Джісона,а через декілька хвилин повернувся з предметами у руках.
-Ми візьмемо ось його-тримавши чорне ділдо однією рукою мовив Мінхо-І ось це-тримаючи наручники в іншій руці продовжив Хо.
-Мінхо..
-Це було не питання,якщо щось подобаєтся-бери,або я візьму все на свій смак.
Мінхо пішов далі розглядаючи магазин.
Джісон нарешті зміг зійти з місця і почав повільно ходити між стилажами оглядаючи предмети. Довго роздивляючись різні речі він обрав лише одну-милі котячі вушки і страпон з довгим хвостиком. Він сам нн розумів нащо щосб бере,але стан в нього був поганий..все до купи..тому він не міг обдумати,що він робить.
Він підійшов до каси і побачив там Мінхо,тому він не глядячи на юнака поклав предмети на стіл очікуючи вже вихода на вулицю.
-Оу,який в тебе вибір-мовив Мінхо трохи сміючись.
Хлопець оплатив речі і вони разом вийшли з магазину.
-Ханііі~-штовхнувши плечем тіло Джісона мовив Мінхо.
-Я не буду коментувати це,не знаю навіщо ти це робиш.
-Побачимо,що ти скажеш пізніше.
Хлопці мовчки дійшли до дому. Вони піднялися на другий поверх,відімкнули двері і роззувшись зайшли до кімнати з пакетом.
На телефон Джісона подзвонили. Він швидко взяв слухавку,це була його мама.
-Синкууу,привіт.-почувся голос мами,який здавався хлопцеві нетверезим.
-Привіт,ти не твереза?-спитав Джісон.
-Ну трохи,вибач,сьогодні ми також не приїдемо,ми в такому стані..
-Мамо,я все розумію,але вас взагалі нема вдома,не думаєте за нас?Я в шоці.
Джісон закінчив виклик.
-Що трапилося? -спитав Мінхо кинувши погляд на хлопця.
-Вони знов не приїдуть,ніби це не їх квартира,а наша.
-Ну..і що..нехай відпочивають,дорослі люди.-з посмішкою мовив Мінхо,а тоді повернув свій погляд до пакету,і поклав його під ліжко.
Майже весь день вони не спілкувалися після тієї розмови,лише інколи перекидаючись фразами"ти хочеш їсти?/все нормально?/не бачив котиків?"і тому подібне. Джісон лежав на дивані у вітальні,а Мінхо у своїй кімнаті. Вони вдвох хотіли поговорити один з одним,але кожен боявся цього,та розмова зламала їх тісний зв'язок..
Вже вечір,треба лягати спати. Хлопці вже прийняли душ,а тоді Джісон зайшов до кімнати Мінхо,де той з кимось тихо розмовляв по телефону. Колм Джісон зайшов Мінхо злякався від несподіваності і швидко припинив щось говорити.
-Вибач,що завадив розмові,лише хотів забрати подушку.
-Навіщо?
-Я сьогодні буду спати у вітальні..-Мовив Хан нахилившись до подушки,але Мінхо схопив його за руку і потягнув на себе,тим самим Хан впав на ліжко.
-Що ти робиш,дай мені забрати подушку.
-Я пізніше напишу-мовив Мінхо у слухавку,а тоді швидко скинувши дзвінок відклав телефон.
-Ти не будеш там спати.-мовив Хо.
-Чому ти завжди все вирішуєш?
-А чому б ні.
-Робиш з себе Альфу якусь.
-Хах,нагадати минулу ніч?
-Тобі нагадати як ти солодко стогнав піді мною?
-1:1.
Хлопці мовчали від цієї ніяковиності. Вони спершу згадали палкі ночі,а лише потім сьогоднішню обідню розмову. Від цього було якось неприємно всередині. Щось відбувалося з ними,але вони вдвох не могли зрозуміти що саме.

-Просто нормально лягай спати тут,якщо хочеш,я можу спати на підлозі.-мовив Мінхо.
-Ладно..не треба..не спи на підлозі.
Джісон ліг у ліжко,а тоді Мінхо вимкнув світло і у кімнату пробралася темна й тепла ніч,опромінюючи кімнату тьмяним сяйвом місяця з вікна.
Джісон лежав обличчям до вікна,відвернувшись від Мінхо. Хлопець вже майже заснув,як відчув теплі руки які почали ніжно стискати його талію зверху майки.
-Припини.-різко мовив Хан.
-Я не можу.-відповів юнак позаду.
-Можеш,тому припини. Або я подумаю над твоєю пропозицією,щоб ти спав на підлозі.
-Я не можу контролювати себе поруч з тобою. Я не хочу припиняти це.
Руки на талії Джісона сильніше його притиснули до тіла Мінхо,і Хан відчув ледь відчутне торкання чужих вуст на своїй шиї.
Джісон намагався своїми руками прибрати руки Мінхо,але все було марно.
Мінхо продовжував цілувати хлопця гладячи його живіт і стегна.
Хо припустив шорти Хана,торкаючись його сідниць і стегон без одягу. Він робив гучні поцілунки,залишаючи багряні сліди на тілі юнака. Джісон не міг вже зупинити Мінхо,але й насправді не хотів. Він лише хотів,щоб вони вдвох зрозуміли свої почуття.
-Мінхо,це не правильно.-крізь поцілунок сказав Джісон тяжко дихаючи у вуста Мінхо.
-Минулих разів ти так не думав,тому і зараз не починай.-Після цих слів Хо ще пристрасніше поцілував Хана пускаючи свої руки по всьому тілу хлопця,привласнюючи його тіло собі.
-Зупинися,поки не пізно..