Братик.

Немов на побачення

На вулиці початок спекотного літа.Майже нема людей. Люди ховаються в своїх будинках під кондиціонерами й прохолодою з пляшкою крижаної води або мохіто.Проміні сонця проникали у деякі відкриті вікна. Як напиклад у вікна одного хлопця на ім'я Джісон.
Джісон-17 років,хлопець,який грає на гітарі й живе музикою. Любить великі тусовки,гучні дискотеки,довгі прогуляки.Любить писати пісні,але не викладає їх нікуди виправдовуючи тим,що пише для себе.
Ну й не в тему..Батьки хлопця розлучені,тому живе з мамою..Джісон не має травми якоїсь через це,він не бачив ніколи батька,тому нема на що ображатись.Як завжди думає Джісон "Життя в кожного різне,кожен має всіх шлях,долю,минуле й майбутнє,якщо в мене таке життя..Значит саме я маю мати це,значить це моє покликання"

Сьогодні для хлопця доволі важливий день. Він йде знайомитись з новим чоловіком мами..Він трохи знервований й в передчутті вечері,яка вже буде зовсім скоро. Але найбільше турбувало його те,що цей чоловік мав сина. Як сказала мама,приблизно його віку. Джісон радий,що можливо в нього з'явиться друг його віку,що буде з ким поговорити і так далі. Але він ніколи не бачив цього сина,він нічого не знає про нього,які в нього захоплення..що полюбляє?Та будь що.Це трохи лякало Джісона.Лякало не знання найближчого майбутнього.
-Синкуууу-почулося десь з ванної кімнати голос мами.
-Таааак-крикнув Джісон уважно  дивлячись на себе у дзеркало. Він вкладав волосся,постійно розглядав одяг на собі з думками "чи гарно воно виглядає?чи сподобаюсь я маминому чоловіку?яке в них буде перше враження про мене?"
Джісон одягнув чорні джинси й білу футболку з яскравим принтом на ній. Не те,щоб це було ошатно,але доволі гарно дивилося на тілі Джісона.
-Ти готовий?Нам час йти!-знов почувся далекий голос мами.
-Майже,секунду!
Джісон розчісав волосся вже п'ятий раз за останні десять хвилин і поправив одяг,щоб воно було ідеально.
Джісон нарешті вийшов у коридор де на нього вже чекала мати.
-Який красень..Немов на побачення зібрався-сміючись сказала жіночка.
-Я нормально виглядаю?..Я якось нервуюсь..
-Синку,ти гарно виглядаєш і я впевнена,що все буде добре,знайомство пройде гарно.
-А його син..Якщо ми не полагодимо..
-Гадаю,у вас будуть якісь теми спільні,все буде добре!Ходімо.
Жінка розвернулася до дверей і відчинила їх. Хлопець мовчки вийшов з квартири і вийшов на вулицю чекаючи матір там,під  палким сонцем і теплим вітерцем який хитає листя дерев разом з його волоссям.
Сівши в машину мама й син поїхати по майже безлюдній дорозі.
Вони їхати мовчки,кожен думав про своє. Джісон намагався уявити як виглядає син..Він уявляв його як високий хлопець,брюнет,веселий й шумний. Він уявляв його майже копією себе. Він сподівався,що він з ним полагодить...хочаб полагодити,а краще дружити.